Лікарська таємниця під час пандемії

Часто звертаючись за медичною допомогою пацієнти побоюються чи не стане відома інформація, яку вони повідомили лікарю про стан здоров’я, сімейних обставин, і таке інше третім особам. Це як ніколи актуально зараз, в інформаційну єру, коли відомості зберігаються у медичних базах даних. Тобто, теоретично, отримати доступ до них надзвичайно просто. Як захищена інформація про пацієнта, і, яким чином загроза поширення інфекції змінює закони про лікарську таємницю.

Насправді, всі випускники медичних вузів знають про лікарську таємницю не з чуток. Адже про неї йдеться в клятві лікаря, яку всі випускники дають на урочистостях перед отриманням диплома. Текст клятви затверджений Указом Президента від 15 червня 1992 року № 349. Здається нема простішого правила. Це очевидно. Лікар і весь медичний персонал не повинні кричати на всі боки про діагноз людини і все, що з ним пов’язано. Право пацієнта – зберегти відомості про хворобу від інших.

Які саме відомості становлять медичну таємницю

Буквально всі. Будь-яка інформація про стан здоров’я. Починаючи від діагнозу, подробиць лікування, госпіталізації і закінчуючи  сімейним станом, положенням у суспільстві, рівнем доходу. Це значить, що медичний працівник, якому стало відомо про хворобу людини, її перебіг, аналізи, етапи лікування і таке інше, не має права розголошувати цю інформацію. Крім випадків, передбачених законодавством України.

Лікарською таємницею є:

  1. Звернення до закладу охорони здоров’я з метою лікування
  2. Виставлений діагноз
  3. Поточний стан здоров’я пацієнта
  4. Обставини, що вплинули на розвиток хвороби
  5. Особливості психіки людини, що лікується
  6. Подробиці функціонування організму хворого
  7. Відомості про майно та грошовий стан людини
  8. Зібрані данні анамнезу (сімейний стан, кількість дітей чи їх відсутність, інтимне життя, подробиці про здоров’я близьких та родичів)

Закони про лікарську таємницю

Стаття 286 Цивільного кодексу вказує на те, що озвучування діагнозу, деталі лікування та відомості про стан здоров’я не мають права вимагати озвучити на роботі або ж у закладі навчання.

Нерозголошення лікарської таємниці прописано у другій частині статті 32 та третій частині 34 статті Конституції України.

Також право людини на лікарську таємницю є в частині 1-й, 2-й та 5-й 39-ї статті Основ законодавства про охорону здоров'я та 40-й і 43-й статтях цього документу.

Окремі правила визначені в 30-й статті Сімейного кодексу, 285-й та 286-й статтях Цивільного кодексу, 132-й та 145-й статтях Кримінального кодексу. І, звичайно, у другій частині 21-ї статті Закону про інформацію

Відповідно до наведених документів, порушення лікарської таємниці тягне за собою цивільно-правову відповідальність.

145-а стаття Кримінального кодексу загрожує кримінальною відповідальністю особі, яка розголосила відомості про діагноз та стан здоров'я пацієнта і це спричинило тяжкі наслідки.

Зокрема, умисне розголошення відомостей про пацієнта зі СНІДом та іншою невиліковною хворобою також веде до кримінальної відповідальності. (ст. 132 Кримінального кодексу України). А закон про протидію поширення хвороб, зумовлених ВІЛ №1972-XII від 12.12.1991 року, передбачає відшкодування шкоди, що настала внаслідок порушення прав таких пацієнтів.

Випадки порушення законів про лікарську таємницю

За законом лікар або медична сестра також не мають права приховувати від людини її діагноз. Саме цю норму часто порушують медики в українських закладах охорони здоров’я. Наприклад, пацієнту не озвучують правдивий діагноз під час онкозахворювання. Тоді, як він має повне право знати про свою хворобу, її наслідки, яким чином його лікують, а також який прогноз хвороби. Буває, під час лікування безнадійно хворих, діагноз повідомляють лише їх родичам. А це порушує статтю 39 Основ законодавства України.

Також, медики вказують діагноз у лікарняному листку, а це також суперечить законодавству. В цьому документі існує графа, де зазначають діагноз на прохання пацієнта. Якщо пацієнт проти, то діагноз, через який людина не ходила на роботу чи навчання, не прописується, поле залишається пустим.

Втім, в документі завжди вказують заклад, де перебував пацієнт. Цей факт також суперечить законодавству, а саме, праву пацієнта на лікарську таємницю. Адже вона порушується, якщо відомо, що людина лікувалась у протитуберкульозному закладі або ж у психіатричній лікарні. Цю норму у МОЗі обіцяють змінити, але строки, коли це відбудеться, не вказують. Натомість нещодавно Міністерство охорони здоров’я ініціювало зміни в частині кодексу про права 16 річних підлітків. А саме про те, що вони повинні мати право на лікарську таємницю стосовно здоров’я. Якщо ця норма запрацює, батьки ніяким чином не матимуть права і доступу до медичної інформації підлітка. Втім, поки ці зміни не затвердженні.

Ситуації, коли лікарська таємниця має бути порушена:

  1. Якщо від збереження таємниці виходить шкода суспільству.
  2. Якщо нерозголошення матиме наслідки для оточення хворого.

Медики повинні обов'язково інформувати суспільство про народження та смерть людини, випадки жорстокого поводження з дітьми, та у разі небезпечної інфекційної хвороби. Найчастіше, саме поширення інфекцій і є тим чинником, який запускає процес розголошення медичної таємниці. Тобто, всі законодавчі акти про збереження лікарської таємниці втрачають силу, якщо йдеться про інфекційну хворобу і небезпеку здоров’ю та життю інших людей.

Відповідно до закону про профілактику інфекційних захворювань, (на основі чого зараз ведений карантин), вся інформація про випадки зараження під час епідемії, пандемії та карантину є соціально важливою. І повинна розголошуватись!

Згідно зі стандартами Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я, держава зобов'язана інформувати суспільство про зараження пацієнтів і лікарів.

Лікарська таємниця і коронавірус

Отже, пандемія коронавірусу – виключення в законах про лікарську таємницю. Медик не має права приховувати факт зараження та поширення небезпечної інфекції, громадськість повинна бути поінформована про такі факти негайно. Відповідні служби проводитимуть пошук контактів хворого та забезпечать їх самоізоляцію. Або примусову ізоляцію у разі невиконання правил. Відповідно до Закону України «про доступ до публічної інформації», державні органи повинні реагувати на такі факти не пізніше ніж за 48 годин, з часу, коли це стало відомо. Адже мова йде про життя і здоров'я громадян.

Це значить: ніхто із заражених COVID-19 не має права приховувати свій діагноз, принцип лікарської таємниці на коронавірус не поширюється.

В Житомирській області поліція у березні 2020 року вже відкрила першу кримінальну справу за статтею 325 Кримінального кодексу. Людина знала про інфікування та умисно приховала цей факт.

Якщо ви захворіли на коронавірус, то повинні негайно повідомити про це відповідні служби, почати виконувати рекомендації по самоізоляції або, якщо є рекомендації лікаря, розпочати лікування в установі охорони здоров'я. Ви повинні негайно повідомити про захворювання вашим рідним і близьким та усім, з ким ви контактували за останні тиждень або навіть більше.

Наразі ж люди, що захворіли чи контактували з хворими на COVID – 19 замовчують ці факти, уникають звернень до медустанов аби не потрапити в поле зору засобів масової інформації, та не стати героєм постів блогерів у соцмережах. Люди побоюються негативного відношення до себе від сусідів, друзів, знайомих і працедавців. І не безпідставно. Перший пацієнт, який був виявлений в Україні з коронавірусом, якраз і постраждав через розголошення інформації засобами масової інформації. Незважаючи на запевнення про відсутність контакту з сім’єю, натовп заблокував його дружину у квартирі і змусив самоізолюватись.

Наразі правоохоронці запевняють, що каратимуть тільки за умисне зараження. Стаття №325 Кримінального Кодексу України, яка передбачає відповідальність за порушення санітарних правил і норм по запобіганню поширення інфекційних захворювань і масових отруєнь, була і раніше. Проте Верховна Рада посилила відповідальність за цією статтею, щоб запобігати випадкам умисного зараження коронавірусом і поширення хвороби серед населення.

Після змін, проголосованих депутатами, стаття передбачає покарання у вигляді штрафу від тисячі до трьох тисяч неоподаткованих доходів громадян. А це від 17-ти до 51-ї тисячі гривень. Крім того, за статтею  порушникам загрожує від п’яти до восьми років ув’язнення за такі ж дії, які привели до тяжких наслідків або летальних випадків.

Збереження лікарської таємниці в інших країнах

Найближчим часом варто чекати посилення ролі медичних організацій і державних органів і як наслідок збільшення об'ємів обробки ними персональних даних. На думку функціонерів Європейської Ради із захисту даних (European Data Protection Board), працедавці і компетентні органи охорони здоров'я мають усі правові підстави аби обробляти персональні дані осіб без їх згоди у випадках, коли це потрібно для захисту життєво важливих інтересів суспільства.

До прикладу, в Сполучених Штатах Америки лікар зобов’язаний повідомити конфіденційну інформацію, якщо пацієнт має намір накласти на себе руки, вбити когось або нанести комусь шкоду. Закон також дозволяє розкривати конфіденційну інформацію у разі жорстокого поводження пацієнтів з дітьми, літніми людьми  та інвалідами, а в деяких штатах – при виявленні важких захворювань, зокрема, СНІДу. Сюди ж відноситься і зараження COVID-19.

У Британії також лікар має повідомити  конфіденційну інформацію без згоди пацієнта, якщо вона зачіпає інтереси суспільства: наприклад, пацієнт розповів про скоєний злочин. Або ж він хворий на заразну хворобу і становить загрозу для оточуючих. Але, як і в США, при недостатній обгрунтованості цього рішення, медику загрожуватиме судовий позов з боку пацієнта.

Французьке законодавство, навпаки, суворо забороняє розголошувати лікарям будь-яку конфіденційну інформацію, порушення карається штрафом 15 тисяч євро. Або позбавленням волі на рік.

В Японії лікаря зобов'язують розкривати лікарську таємницю лише стосовно держслужбовців.

А от білоруські ЗМІ цієї весни отримали попередження від Міністерства охорони здоров’я та Міністерства інформації. Чиновники застерегли журналістів від розголошення інформації про хворих на коронавірус у пресі, на телебаченні та в інтернеті. У білоруських міністерствах підкреслили, що медичні установи повинні гарантувати збереження лікарської таємниці. І погрожують журналістам та блогерам кримінальною відповідальністю за поширення персональних даних хворих на коронавірус.

Ще гірша ситуація з оприлюдненням інформації про COVID-19 у Китаї. Лікар одної з уханьських клінік Лі Вэньлян попередив колег про новий спалах нової хвороби. Через декілька днів його викликали у поліцію і змусили підписати документ про розголошення неправдивої інформації. Ще вісім китайських лікарів отримали такі ж звинувачення. Лише через місяць Верховний суд Китаю розкритикував дії поліціянтів. Однак час було втрачено. Можливо, якби китайці відразу почали носити маски, ввели карантин, жертв було б набагато менше. Втім, Американський центр по контролю та профілактиці інфекційних захворювань відразу надав рекомендації і законослухняні американці їх дотримувались. Втім, це також не врятувало країну від спалаху хвороби і сумної статистики.

Яка ситуація в Україні?

Наразі, в Україні ми бачимо, що всі випадки зараження посадовців та відомих особистостей виносяться на загал. Зараження депутатів, чиновників, журналістів, священників відразу розголошується через засоби масової інформації. Але так було не відразу. Відомо, що прокуратура Києва відкрила кримінальне провадження щодо приватної медичної клініки за приховування результатів тестів на коронавірус. Справу порушили за статтею 325 (частина 1) Кримінального кодексу — «Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційних хвороб і масових отруєнь». Згідно з інформацією правоохоронців, тести на коронавірус в клініці здавали четверо депутатів і бізнесменів. Всі вони відпочивали на курорті Куршевель. У свою чергу клініка не повідомила офіційні органи України про позитивні результати тестів. Таким чином, контактні люди не були ізольовані і вірус поширився.

Також, на початку квітня через коронавірус було закрито реанімаційне відділення міської клінічної лікарні міста Луцька. Через приховування інформації головним лікарем установи протиепідемічні заходи не були проведені вчасно, що суттєво збільшило кількість інфікованих та хворих в  цьому регіоні.

Щоб уникнути поширення хвороби територією України та ізолювати контактних осіб, з початком карантину медики повинні повідомляти про всі випадки хвороби.

Під час світової коронавірусної пандемії лікарська таємниця припиняє існування. Працюють правила запобігання інфекціям.