Об’єктивна інструментальна оцінка в сучасній реабілітації: можливості персоналізації та клінічне значення

Сучасна фізична та реабілітаційна медицина дедалі більше переходить від діагноз-орієнтованої моделі до моделі, у центрі якої перебуває функціонування людини. Такий підхід ґрунтується на положеннях Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я (МКФ), відповідно до яких ефективність реабілітаційного втручання визначається не лише відновленням структур і функцій організму, а й покращенням активності, участі та якості життя пацієнта. У зв'язку з цим суттєво змінюється роль клінічного обстеження. Якщо традиційна діагностика відповідає на питання «що уражено?», то сучасна реабілітація потребує відповіді на значно важливіше запитання: «як це ураження впливає на функціонування людини та які чинники обмежують її відновлення?». Саме тому об'єктивна інструментальна оцінка функціонування стає одним із ключових компонентів процесу прийняття клінічних рішень. Надалі в цій статті для позначення цього підходу використовується термін «об'єктивна функціональна оцінка».