Проблеми та перспективи розвитку телемедицини в Україні

2020 рік розвитку людства відзначився безпрецедентною за наслідками та глобальною за масштабами пандемією коронавірусної хвороби у світі. Апокаліптичний сценарій став жорстокою реальністю та протверезним душем для менеджерів охорони здоров’я, медиків, науковців та всього людства. Пандемія яскраво та драматично продемонструвала слабкість, а іноді й безпорадність систем охорони здоров’я всіх без винятку країн світу проти страшної недуги, зокрема й розвинутих, бюджет охорони здоров’я яких сягає до 11 % від ВВП.

Людство усвідомлює, що виклики, які необхідно долати, нерозривно пов’язані з інноваціями, технологічними рішеннями та інформаційними технологіями. Вибухоподібний розвиток і розгалуження телекомунікаційних технологій у період пандемії є відповіддю та одним із шляхів подолання біогенної світової кризи та її наслідків. На тлі пандемії коронавірусної хвороби, інші неінфекційні захворювання (серцево-судинні, онкологічні, легеневі, метаболічні тощо) не мають тенденції до зменшення. Натомість передбачувано та неминуче необхідно готуватись до їхнього збільшення внаслідок відтоку уваги та ресурсів на їхнє подолання в період пандемії та загального погіршення здоров’я населення через коронавірус.

В умовах боротьби з пандемією телемедичні технології набувають принципово нового значення та потребують всебічного застосування в практичній діяльності лікарів, науковців і освітян. Телемедичні технології впливають на головний епідемічний чинник зараження — дають можливість уникнути безпосереднього контакту хворого (або з підозрою на інфекційне захворювання) зі здоровою людиною. І якщо до ери пандемії телемедицина вирішувала завдання, які наближали пацієнтів до лікарів, то в період після пандемії серед інших завдань телемедицини є безпечна комунікація між пацієнтами та медичними працівниками і доступ до показників хворого також у безпечний спосіб. Таким чином, телемедицина на базі інформаційно-телекомунікаційних технологій дає можливість убезпечити пацієнтів і медичних працівників від ризиків інфікування вірусною хворобою СОVID-19.

Серед технологій у охороні здоров’я телемедицина займає особливе місце, тому що поєднує сучасні досягнення в інформаційно-телекомунікаційних, програмних і комп’ютерних технологіях, які використовуються в галузі охорони здоров’я.

Єдиного та універсального визначення терміну телемедицини не існує. Ми користуємося визначенням, яке наведене в Основах законодавства України про охорону здоров’я, де телемедицина визначена як комплекс дій, технологій і заходів, що застосовуються під час надання медичної допомоги з використанням засобів дистанційного зв’язку для обміну інформацією в електронній формі. Але слід визнати, що:

Але телемедицина — це не тільки надання медичної допомоги, це й профілактика, наука та освіта.

Телемедичні технології стрімко розвиваються завдяки швидкому прогресу інформаційно-телекомунікаційних технологій і глобалізованим змінам у суспільстві, а саме:

• модернізації та винаходу принципово нових технологій обробки інформації;
• зростанню швидкості передавання інформації через глобальну мережу, впровадження технологій 4G та 5G;
• збільшення щільності покриття глобальною мережею;
• зменшення розміру пристроїв для передавання інформації та одночасне збільшення їхньої обчислювальної потужності;
• впровадження на побутовому рівні пристроїв моніторингу за станом здоров’я;
• формування нових поколінь людства, які не ідентифікують себе поза мережею Інтернет та соціальними мережами, для яких електронні сервіси є звичними на побутовому рівні (покоління альфа та зет).

Хоч існує багато визначень терміну телемедицина, але об’єднує їх дві важливі складові, — це надання медичної допомоги та інформаційно-телекомунікаційні технології, які наближають медичну послугу до пацієнта або створюють умови для віддаленого доступу до його даних (див. рис. 1).

Важливо розуміти, що телемедицина має інші важливі функції, а саме: організаційно-адміністративні, превентивні, освітні, наукові, економічні.

Всі перераховані телемедичні технології можна згрупувати у телемедичні сервіси, які вирішують медичні завдання в певний спосіб. Найуживаніші у світовій практиці такі телемедичні сервіси (див. рис. 2):

• група сервісів з телемедичного відеоконсультування (еСonsultation);
• телерадіологія (Teleradiology);
• телефонне консультування (Voice call-center);
• телеметрія (mHealth);
• екстрена телеметрія (eAmbulance);
• професійне навчання та обмін досвідом (eTraining).

Мета телемедицини — це покращення якості та доступу до медичної допомоги населенню, створення сервісних умов на базі сучасних телекомунікаційних технологій і застосування всіх переваг телемедицини в умовах пандемії коронавірусу.

На актуальному етапі розвитку національної електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ) телемедичні технології та телемедицину необхідно розглядати як невід’ємну стратегічну складову ЕСОЗ та логічне продовження впровадження цифрових і телекомунікаційних технологій у систему охорони здоров’я та розбудову сервісів е-Health.

Телемедичні послуги та технології необхідно адаптувати і синхронізувати з актуальним станом розвитку національної ЕСОЗ України з урахуванням вже напрацьованого досвіду та її перспектив на базі затвердженої концепції розвитку ЕСОЗ.

На сучасному етапі реформування охорони здоров’я в Україні необхідно створити нормативно-правову базу та ринкові умови для розвитку телемедичних технологій, проаналізувати та застосувати безперервний моніторинг найкращих практик у світі для їхньої імплементації в практиці охорони здоров’я.

У цій вступній статті про телемедицину окреслена лише певна проблематика та необхідність детально зупинитись на всіх аспектах телемедицини та перспективах її розвитку в Україні. В наступних статтях докладно зупинимося на всіх складових телемедичних технології та умов їх використання у вітчизняній охороні здоров’я.

Продовження читайте у наступних номерах.