Міжнародні рекомендації у боротьбі з антибіотикорезистентністю

Резистентність до антимікробних препаратів ставить під загрозу самі основи сучасної медицини та сталість ефективної глобальної відповіді системи громадського здоров’я на постійну загрозу з боку інфекційних захворювань. Однак систематичне неправильне та надмірне застосування цих препаратів у медицині та харчовій промисловості, що сприяють росту резистентності збудників інфекційних хвороб, поставило під загрозу всі нації. Без негайних дій по боротьбі з цим світ наближатиметься до постантибіотичної ери, у яку звичайні інфекції знову можуть стати смертельними.

Ефективні протимікробні препарати — це необхідна умова як для профілактичних, так і для лікувальних заходів, захисту пацієнтів від потенційно летальних захворювань і забезпечення того, що складні процедури, такі як хірургічне втручання та хіміотерапія, можуть бути проведені з низьким рівнем ризику. Наразі у стадії розробки знаходиться небагато препаратів, які можуть замінити застарілі.

Занепокоєна цією кризою, Всесвітня асамблея охорони здоров’я у травні 2015 р. прийняла глобальний план дій щодо резистентності до антимікробних препаратів. Цей план дій наголошує на необхідності ефективного підходу «Оne health» (принцип, згідно з яким здоров’я людей, тварин і навколишніх екосистем взаємопов’язане), що передбачає координацію між різними міжнародними секторами та суб’єктами, включно зі спеціалістами з медицини та ветеринарії, сільського господарства, фінансів, екології, та добре поінформованими споживачами.

План дій ВООЗ визнає та враховує і різноманітні ресурси, що доступні націям для протидії резистентності до антибактеріальних препаратів, і економічні фактори, що стають на заваді розробці фармацевтичною галуззю продуктів, які зможуть замінити застарілі.

Необхідна мобілізація всіх відповідних організацій і спільні зусилля. ВООЗ співпрацює з Організацією Об’єднаних Націй для вирішення питання резистентності до антимікробних препаратів на політичному рівні. Продовжується співпраця з Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) та Всесвітньою організацією охорони здоров’я тварин (МЕБ). Розробляється нормативно-правова база для моніторингу та оцінки національних заходів.

Резистентність до антимікробних препаратів є кризою, протидіяти якій необхідно негайно. Оскільки світ входить у амбіційну новітню еру сталого розвитку, ми не можемо дозволити, щоб наші досягнення у сфері охорони здоров’я, що здобуті важкою працею, були змарновані через те, що основні медичні препарати стають неефективними.

Коли мікроорганізми стають резистентними до препаратів, зменшується кількість варіантів лікування спричинених ними захворювань. Така резистентність до антимікробних препаратів розвивається в усіх частинах світу для широкого діапазону мікроорганізмів і характеризується все більшою поширеністю, що загрожує здоров’ю людей і тварин.

Безпосередні наслідки інфікування резистентними мікроорганізмами можуть бути тяжкими, включаючи:

  • більш тривале захворювання;
  • збільшення смертності;
  • подовження терміну госпіталізації;
  • відсутність захисту для пацієнтів, які переносять операції та інші медичні процедури;
  • збільшення видатків.

Резистентність до антимікробних препаратів впливає на всі сфери охорони здоров’я, поширюється на багато секторів та впливає на суспільство в цілому.

Однак опосередкований вплив резистентності до антимікробних препаратів не обмежується підвищенням медичних ризиків і має численні наслідки у сфері громадського здоров’я, непрямо впливаючи на численні аспекти, наприклад, на розвиток. Резистентність до антимікробних препаратів виснажує глобальну економіку через економічні збитки, спричинені зниженням продуктивності через захворювання (як людей, так і тварин) та вищу вартість лікування. Для протидії їй необхідні довгострокові інвестиції, такі як фінансова та технічна підтримка країн, що розвиваються, сприяння розробці нових препаратів, діагностичного інструментарію, вакцин та інших інтервенцій, а також зміцнення системи охорони здоров’я для забезпечення більш відповідного використання та доступу до антимікробних препаратів.

Розробка глобального плану дій ВООЗ щодо резистентності до антимікробних препаратів, якої вимагала Всесвітня асамблея охорони здоров’я у резолюції WHA 67.25 від травня 2014 року, відображає глобальний консенсус щодо того, що резистентність до антимікробних препаратів становить серйозну загрозу для здоров’я людей. Вона відображає інформацію, яка одержана на цей час за результатами широкомасштабних консультацій на мультисекторному рівні та з країнами — членами ВООЗ.

Мета цього глобального плану дій — це забезпечення якомога тривалішої безперервності успішного лікування та профілактики інфекційних захворювань завдяки ефективним і безпечним препаратам, які проходять контроль якості, використовуються відповідально та доступні для всіх, хто їх потребує. Очікується, що країни розробляють свої власні національні плани дій щодо резистентності до антимікробних препаратів відповідно до глобального плану.

Досягти цілей можна завдяки впровадженню чітко визначених дій силами країн — членів ВООЗ, Секретаріату, а також міжнародних і національних партнерів у різних секторах. Дії для оптимізації використання антимікробних препаратів і поновлення інвестицій у дослідження та розробку нових продуктів повинні супроводжуватися заходами для забезпечення економічно доступного та рівного доступу до цих препаратів для тих, хто їх потребує.

При такому підході основна мета, яка полягає у забезпеченні лікування та профілактики інфекційних захворювань безпечними й ефективними препаратами, що пройшли забезпечення якості, є досяжною.

Антибіотикорезистентність розвивається, коли бактерії адаптуються та розмножуються у присутності антибіотиків.

Розвиток резистентності пов’язаний із частотою використання антибіотиків. Оскільки багато антибіотиків належать до одного і того ж класу лікарських засобів, резистентність до одного конкретного препарату може спричинити резистентність до всього спорідненого класу.

Резистентність, яка розвивається в одному організмі чи місці, також може стрімко та непередбачувано поширюватися, наприклад, через обмін генетичним матеріалом між різними бактеріями, та може вплинути на лікування антибіотиками широкого кола інфекцій і захворювань.

Резистентні до препарату бактерії можуть циркулювати в популяціях людей і тварин через їжу, воду та навколишнє середовище; на їхню передачу впливають торгівля, подорожі, а також міграція людей і тварин. Резистентні бактерії можуть бути виявлені в м’ясі сільськогосподарських тварин і продукції, яка призначена для споживання людьми. Деякі з цих особливостей також характерні для препаратів, які використовують для лікування вірусних, паразитичних і грибкових захворювань. Звідси походить термін «резистентність до антимікробних препаратів».

Глобальний план дій ВООЗ охоплює більшість деталей, які стосуються антибіотикорезистентності, але також посилається, якщо необхідно, на існуючі плани дій боротьби з бактеріальними захворюваннями. Багато із запропонованих у цьому плані заходів можуть так само застосовуватися до резистентності до протигрибкових препаратів на додачу до резистентності до інших мікроорганізмів.

Резистентність до антимікробних препаратів (зокрема, антибіотикорезистентність) поширюється, і не слід очікувати на розробку нових класів антибіотиків у короткостроковій перспективі. Однак існує широкомасштабне усвідомлення потреби та політична воля. Ця підтримка є мультисекторною, зростає співпраця між відповідними секторами, зокрема, охорона здоров’я людей, ветеринарна медицина та сільське господарство (включно з тристоронньою співпрацею між ФАО, МЕБ і ВООЗ. Необхідність вживати негайні заходи відповідає превентивному підходу, а прогалини у знаннях не повинні ставати на заваді національним і міжнародним мультисекторним заходам та співпраці.

Глобальний план дій ВООЗ встановлює нормативно-правову мережу для національних планів дій боротьби з резистентністю до антимікробних препаратів. У ньому викладені ключові заходи для боротьби з резистентністю до антимікробних препаратів, які слід вжити всім залученим сторонам, поступово нарощуючи їх протягом наступних 5–10 років.

Розвиток глобальної охорони здоров’я за останні десятиліття поставлений під загрозу, оскільки мікроорганізми, що спричиняють багато поширених серед людей захворювань і медичних станів, зокрема туберкульоз, малярію, захворювання, що передаються статевим шляхом, захворювання сечовивідної системи, пневмонію, захворювання кров’яного русла та харчові отруєння стали резистентними до широкого спектра антимікробних препаратів.

Лікарі дедалі частіше змушені використовувати препарати «останньої лінії», які є дорожчими, можуть мати більше побічних ефектів і часто недоступні або занадто дорогі у країнах із низьким і середнім рівнем доходу. Деякі випадки туберкульозу та гонореї зараз резистентні навіть до антибіотиків «останньої лінії».

Резистентність швидше розвивається через неправильне або надмірне застосування антимікробних препаратів. Повідомляється про суттєве підвищення використання антибіотиків у медицині. Опитування у багатьох країнах показують, що, на думку багатьох пацієнтів, антибіотики лікують вірусну інфекцію, яка спричиняє кашель, застуду та лихоманку. Антибіотики необхідні для лікування хворих тварин, але також широко застосовуються серед здорових тварин для профілактики захворювань, а в багатьох країнах також для підсилення росту, отже їх масово дають сільськогосподарським тваринам. Антимікробні препарати широко використовують у рослинництві, а також комерційному розведенні риби та морепродуктів. Багато людей також занепокоєні через потенційний вплив антимікробних препаратів на навколишнє середовище.

Резистентність до антимікробних препаратів може вплинути на всіх пацієнтів і родини. Деякі з найпоширеніших дитячих захворювань у країнах, які розвиваються, — малярія, пневмонія, інші респіраторні інфекції та дизентерія — уже не можна вилікувати багатьма зі старіших антибіотиків або лікарських засобів. У країнах із нижчим рівнем доходу ефективні та доступні антибіотики є виключно важливими для порятунку життя дітей, які хворіють на ці хвороби, а також інші стани, такі як бактеріальні інфекції кровотоку. В усіх країнах деякі стандартні хірургічні операції та хіміотерапія у випадку раку стануть менш безпечними без ефективних антибіотиків для захисту від інфекцій.

Медичні працівники відіграють виключно важливу роль у збереженні дієвості антимікробних препаратів. Неправильне призначення та видача можуть призвести до їхнього неналежного чи надмірного використання, якщо медичний персонал не володіє сучасною інформацією, не може визначити тип інфекції, поступається тиску з боку пацієнта, який вимагає призначити антибіотики чи одержує фінансову користь від постачання препаратів. Недостатній рівень гігієни і профілактики та контролю інфекцій у лікарнях сприяє поширенню інфекцій. Пацієнти лікарень, які інфіковані золотистим стафілококом, резистентним до метициліну, мають вищий ризик померти, ніж пацієнти, інфіковані чутливими формами бактерії.

Для фермерів, тваринництва та харчової промисловості втрата ефективних антимікробних препаратів для лікування хворих тварин завдає збитки виробництву харчових продуктів і загрожує засобам для існування родин. Додатковий ризик для працівників тваринництва пов’язаний із контактом з тваринами, які є носіями резистентних бактерій. Наприклад, фермери, що працюють із великою рогатою худобою, свинями та птицею, інфікованою резистентними до золотистого стафілококу бактеріями, мають значно вищий ризик також стати носіями або інфікуватися цими бактеріями.

Їжа — один із можливих засобів передачі резистентних бактерій від тварин до людей, а споживання продуктів, які містять антибіотикорезистентні бактерії, призводило до зараження антибіотикорезистентними інфекціями.

Інші ризики інфікування резистентними мікроорганізмами включають контакт із урожаєм, який був оброблений антимікробними препаратами, або забруднений перегноєм чи стічними водами, а також потрапляння стоків у ґрунтові води.

Зниження резистентності до антимікробних препаратів вимагатиме політичної волі для прийняття нових політик, а також контроль за використанням антимікробних препаратів у медицині та ветеринарії і виробництві харчових продуктів. У більшості країн антибіотики можна придбати на ринках, в магазинах, аптеках чи через інтернет без рецепта або залучення лікаря чи ветеринара. Медичні та ветеринарні препарати поганої якості є поширеними і часто містять низькі концентрації активних інгредієнтів, що сприяє виникненню резистентних мікробів. Необхідно ввести в дію та забезпечити виконання законодавства, яке вимагає, щоб лікарські засоби проходили забезпечення якості, були безпечними ефективними та доступними для тих, хто їх потребує.

Всесвітній економічний форум визначив антибіотикорезистентність як глобальний ризик, який жодна організація чи нація не здатна подолати або пом’якшити самотужки, але загалом обізнаність про потенційні соціальні, економічні та фінансові наслідки резистентності до препаратів невелика. У розвинутих країнах вони включають підвищення видатків на охорону здоров’я та зменшення ресурсу робочої сили, продуктивності, прибутків домогосподарств, а також національного доходу та надходження від податків. У одному лише Європейському Союзі підклас резистентних до препаратів бактерій щорічно спричиняє приблизно 25 000 випадків смерті, а додаткові витрати охорони здоров’я та втрата продуктивності через резистентність до антимікробних препаратів становлять щонайменше 1,5 млрд євро. Подібний аналіз необхідний для країн із низьким і середнім рівнем доходу.

Резистентність до звичайних ветеринарних антимікробних препаратів також спричиняє втрати у виробництві харчових продуктів, погіршення добробуту тварин і додаткові видатки. Резистентність до антимікробних препаратів виснажує глобальну економіку, отже необхідно провести повну економічну оцінку ситуації для довгострокових стабільних інвестицій у вирішення цієї проблеми, разом із забезпеченням доступу до фінансової та технічної підтримки для країн, що розвиваються.

Що стосується фармацевтичного сектора, препарати, які перестають бути ефективними, втрачають цінність. Лідери індустрії — важливі партнери у протидії резистентності до антимікробних препаратів, як з огляду на підтримку відповідального використання препаратів із метою подовження періоду їхньої ефективності, так і завдяки дослідженням і розробці інноваційних препаратів та інших засобів боротьби з резистентністю.

З 1987 року не було відкрито жодного великого нового класу антибіотиків, і наразі розробляється занадто мало антимікробних препаратів для того, щоб відповісти на виклики, які постають через множинну лікарську резистентність. Необхідні нові концепції забезпечення економічних стимулів для інновацій і сприяння співпраці між політиками, науковими колами та представниками фармацевтичної індустрії для забезпечення глобальної доступності нових технологій профілактики, діагностики та лікування резистентних інфекцій.

Державно-приватні партнерства також важливі для того, щоб сприяти рівному доступу до препаратів, які пройшли забезпечення якості, та інших пов’язаних медичних технологій, через справедливе ціноутворення та благодійну допомогу на користь найбідніших груп населення.

Попри те, що пропозиції та ініціативи щодо боротьби з резистентністю до антимікробних препаратів виникали протягом багатьох років, прогрес у цій галузі повільний, частково через те, що з одного боку моніторинг і звітування на національному, регіональному та глобальному рівні є недостатніми, а з іншого — всі стейкхолдери процесу недостатньо визнають необхідність вживати заходи на своєму відповідному напрямку діяльності.

На національному рівні плани дій із боротьби з резистентністю до антимікробних препаратів необхідні для підтримки стратегічних систем. Всі країни-члени повинні запровадити, протягом двох років після схвалення плану дій Асамблеєю з охорони здоров’я, національний план дій щодо резистентності до антимікробних препаратів, узгоджений із глобальним планом дій і стандартами та керівними принципами, що встановлені міжурядовими органами, такими як Комісія Codex Alimentarius, ФАО та МЕБ. Ці національні плани дій необхідні для визначення основ для оцінки необхідних ресурсів, та повинні враховувати національні та регіональні пріоритети. Партнери, включно з ФАО, МЕБ і Світовим банком, галузевими асоціаціаціями та фундаціями, також повинні запровадити та виконувати плани дій у своїй сфері відповідальності щодо боротьби з резистентністю до антимікробних препаратів і звітувати про прогрес в рамках свого циклу звітування.

Національні плани дій повинні відображати такі принципи:

  1. Залучення всього суспільства, включаючи підхід «Оne health» у охороні здоров’я. Резистентність до антимікробних препаратів зачепить кожного, незалежно від місця їхнього проживання, стану здоров’я, економічної ситуації, стилю життя або поведінки. Вона впливатиме не тільки на здоров’я людей, але й на інші сектори, такі як здоров’я тварин, сільське господарство, харчова безпека й економічний розвиток. Отже, всі представники всіх секторів і дисциплін повинні бути залучені до виконання плану дій та, зокрема, до заходів спрямованих на збереження ефективності антимікробних лікарських засобів через програми раціонального використання та відповідального управління.
  2. Насамперед профілактика. Кожний попереджений випадок інфікування — це випадок, який не потребуватиме лікування. Профілактика інфікування може бути економічно ефективною та впроваджуватися в усіх умовах і секторах, навіть там, де ресурси обмежені. Належна санітарія і гігієна та інші засоби запобігання інфекції, які можуть сповільнити розвиток і стримати поширення складних для лікування антибіотикорезистентних інфекцій, — це пріоритетний варіант дій.
  3. Доступність. Для збереження здатності лікувати серйозні інфекції необхідні як рівний доступ, так і належне використання існуючих і нових антимікробних препаратів. Ефективне впровадження національних і глобальних планів дій боротьби з резистентністю до антимікробних препаратів також залежить від доступу, зокрема й до закладів охорони здоров’я, послуг лікарів, ветеринарів, профілактичних технологій, діагностичних інструментів, разом із тими, що наявні в пункті надання медичних послуг, а також до знань, освіти та інформації.
  4. Сталість. Всі країни повинні мати національний план дій щодо резистентності до антимікробних препаратів, який включає оцінку потреб у ресурсах. Впровадження цих планів потребуватиме довгострокових інвестицій, наприклад, у епідеміологічний нагляд, операційні дослідження, лабораторії системи охорони здоров’я людей і тварин, компетентні регуляторні потужності та професійну освіту і навчання у сфері як медицини, так і ветеринарії. Політичні зобов’язання та міжнародна співпраця необхідні для того, щоб сприяти технічним і фінансовим інвестиціям, необхідним для ефективного розвитку та впровадження національних планів дій.
  5. Поступове встановлення більш масштабних цілей. Країни — члени ВООЗ перебувають на дуже різних етапах розвитку та впровадження національних планів боротьби з резистентністю до антимікробних препаратів.

Для того, щоб всі країни могли досягти якомога більшого прогресу в напрямку впровадження глобального плану дій щодо резистентності до антимікробних препаратів, необхідно створити гнучкі схеми моніторингу та звітування, які дозволили б кожній країні визначити пріоритетні заходи, які вона повинна вжити для досягнення кожної з п’яти стратегічних цілей, а також поетапно здійснювати діяльність, яка відповідає як місцевим потребам, так і глобальним пріоритетам.

Стратегічні цілі

Загальна мета плану дій ВООЗ — це забезпечення протягом якомога тривалішого періоду безперебійної можливості лікувати та попереджати інфекційні захворювання завдяки ефективним і безпечним препаратам, які пройшли забезпечення якості, використовуються відповідально та доступні для всіх, хто їх потребує.

Щоб досягти цієї загальної мети, було визначено п’ять стратегічних цілей. Вони викладені нижче разом із відповідними заходами, які слід вжити країнам-членам, Секретаріату (включно з заходами ФАО, МЕБ і ВООЗ в рамках тристоронньої співпраці), міжнародним організаціям та іншим партнерам, у таблицях після пункту 50. Очікується, що країни розроблять власні національні плани дій щодо резистентності до антимікробних препаратів відповідно до глобального плану.

1
ціль

Підвищити обізнаність і розуміння резистентності до антимікробних препаратів шляхом ефективної комунікації, освіти та навчання

Необхідно вжити негайні заходи для підвищення обізнаності про резистентність до антимікробних препаратів і сприяти зміні поведінки через громадські комунікаційні програми, які спрямовані на різні цільові групи у сфері медицини, ветеринарії та сільського господарства, а також на споживачів. Включення питання про використання антимікробних засобів і резистентності до них у навчальні плани освітніх закладів сприятиме кращому розумінню та обізнаності з раннього віку.

Включення резистентності до антимікробних препаратів як обов’язкового компоненту професійної освіти, тренінгів, сертифікації, підвищення кваліфікації та професійного розвитку у сфері медицини та ветеринарії, а також сільськогосподарської практики допоможе забезпечити належне розуміння та обізнаність серед спеціалістів.

2
ціль

Зміцнення знань і доказової бази завдяки епіднагляду та дослідженням

Заходи та інвестиції для боротьби з резистентністю до антимікробних препаратів необхідно підкріплювати чітким обґрунтуванням їхньої корисності й економічної ефективності. Національні уряди та міжурядові агенції, організації, професійні організації, неурядові організації, галузеві й академічні кола відіграють важливу роль у накопиченні таких знань і перетворенні їх у практику.

Найважливіші прогалини у знаннях, які необхідно заповнити:

  1. Інформація про поширеність, захворюваність, діапазон за патогенами та географічними шляхами розповсюдження, яка стосується резистентності до антимікробних препаратів, повинна надаватися своєчасно для того, щоб її можна було використовувати як керівництво для лікування пацієнтів, як джерело інформації для місцевих національних і регіональних заходів та як засіб моніторингу ефективності інтервенцій.
  2. Розуміння того, яким чином розвивається та поширюється резистентність, зокрема, як резистентність циркулює в популяціях людей і тварин, а також між ними, і передається через харчові продукти, воду та навколишнє середовище, важливе для розробки нових інструментів, політик і положень для протидії резистентності до антимікробних препаратів.
  3. Здатність швидко охарактеризувати нещодавно виниклу резистентність у мікроорганізмів і пояснити механізми її формування; ці знання необхідні для забезпечення того, щоб методи й інструменти епіднагляду та діагностики відповідали актуальній ситуації.
  4. Розуміння соціологічної ситуації та поведінки, а також інші дослідження необхідні для того, щоб сприяти досягненню цілей 1, 3 та 4, зокрема дослідження на підтримку ефективних програм управління резистентністю до антимікробних препаратів у медицині, ветеринарії та сільському господарстві.
  5. Дослідження, включно з клінічними дослідженнями, що проводять відповідно до національних і міжнародних управлінських домовленостей, щодо засобів лікування та профілактики поширення бактеріальних інфекцій, особливо в умовах низької ресурсної забезпеченості.
  6. Базові дослідження та перехідні дослідження на підтримку розробки нових ліків, діагностичного інструментарію, вакцин та інших інтервенцій.
  7. Дослідження для визначення альтернатив для не лікувального використання антимікробних засобів у сільському господарстві й аквакультурі, для їхнього використання для посилення росту та захисту урожаю.
  8. Економічні дослідження, включно з розробкою моделей оцінки витрат, спричинених резистентністю до антимікробних препаратів, та видатків і переваг цього плану дій.

Глобальний звіт ВООЗ про епіднагляд щодо резистентності до антимікробних препаратів також виявив багато прогалин у інформації про резистентність до антимікробних препаратів у патогенів, які є особливо важливими з точки зору громадського здоров’я.

Міжнародні стандарти з гармонізації національних програм епіднагляду та моніторингу резистентності до антимікробних препаратів були прийняті країнами — членами МЕБ у 2012 році, але немає міжнародних погоджених стандартів для збору даних і звітування про резистентність до антимікробних препаратів у медицині, так само як і не прийняті гармонізуючі стандарти для всього медичного, ветеринарного та сільськогосподарського сектора. На додачу до цього, не існує глобального форуму для негайного обміну інформацією про резистентність до антимікробних препаратів.

У 2013 році деякі країни — члени Європейського Союзу опублікували порядок денний стратегічних досліджень щодо резистентності до антимікробних препаратів через спільну ініціативу зі створення програм [12]. Ініціатива, до якої приєдналися деякі країни, які не входять до Європейського Союзу, може стати початковою базою для наступного розробляння глобального порядку денного стратегічних досліджень.

3
ціль

Зменшити захворюваність на інфекційні хвороби через ефективну санітарію, гігієну та заходи з профілактики інфекцій

Багато з найсерйозніших і найскладніших для лікування антибіотикорезистентних інфекцій виникають у закладах охорони здоров’я, не тільки тому, що в них перебувають пацієнти з серйозними інфекціями, а й через інтенсивне використання в них антибіотиків. Хоча розвиток резистентності в таких ситуаціях може бути природним наслідком необхідного використання антимікробних препаратів, недостатні заходи профілактики та контролю інфекцій можуть сприяти поширенню резистентних мікроорганізмів.

Кращі заходи гігієни та запобігання інфекції необхідні для обмеження розвитку та поширення інфекцій, які резистентні до антимікробних препаратів, та бактерій із множинною лікарською резистентністю. Ефективна профілактика інфекцій, що передаються статевим шляхом або через ін’єкційне вживання наркотиків, а також покращення санітарії, миття рук і безпеки харчових продуктів та води також повинні бути ключовими компонентами профілактики інфекційних захворювань.

Використання антибіотиків значною мірою пов’язане з тваринництвом. Інколи антибіотики використовують для профілактики інфекцій, запобігання поширенню захворювань, коли інфекція виникає у стаді, а також як стимулятор росту. Їх часто дають із кормом і водою. Практики сталого тваринництва, зокрема й використання вакцин, можуть зменшити показники інфекції та залежність від антибіотиків, а також ризик того, що антибіотикорезистентні організми розвинуться та поширюватимуться по харчовому ланцюжку.

4
ціль

Оптимізувати використання антимікробних препаратів у медицині та ветеринарії

Наявні переконливі докази того, що обсяг використання антимікробних препаратів сприяє розвитку резистентності. Високий рівень використання антибіотиків може відображати надмірну частоту призначення, легкий доступ до безрецептурного продажу та останнім часом продаж через інтернет, що поширений в багатьох країнах.

Незважаючи на заходи, які вживають деякі країни — члени ВООЗ, використання антибіотиків у людей, тварин і в сільському господарстві дедалі збільшується в усьому світі. Прогнозоване підвищення попиту на харчові продукти тваринного походження може призвести до подальшого підвищення використання антибіотиків.

Дані про використання антибіотиків збирають і аналізують у багатьох країнах із високим та середнім рівнем доходу. МЕБ розробляє базу даних використання антибіотиків у тварин, однак недостатньо даних про використання антибіотиків у людей в пунктах надання послуг і з країн із низьким рівнем доходу.

Необхідне ширше визнання антимікробних препаратів як суспільного блага для того, щоб зміцнити регулювання їхнього розповсюдження, якості та використання, а також заохочувати інвестування в дослідження і розробку. В деяких випадках витрати фармацевтичної галузі на просування продуктів більші, ніж державні інвестиції у просвітницьку роботу про потребу раціонального використання антимікробних засобів чи надання об’єктивної інформації.

Рішення про призначення антибіотиків рідко базуються на точному діагнозі. Ефективний, швидкий, недорогий діагностичний інструментарій необхідний для того, щоб бути джерелом інформації для оптимального використання антибіотиків у медицині та ветеринарії. Такий інструментарій повинен легко інтегруватися в клінічні, аптечні та ветеринарні практики. Стандартом лікування повинно стати призначення та відпуск на основі доказів.

Положення про використання антимікробних засобів у багатьох країнах недостатньо розроблені, або їхнє дотримання належно не забезпечується у багатьох сферах, наприклад, при безрецептурному відпуску та продажу через інтернет. Серед споріднених недоліків, які спричиняють розвиток резистентності до антимікробних препаратів: недотримання правил пацієнтом і лікарем, поширеність неякісних препаратів для використання в медицині та ветеринарії, неналежне або неврегульоване використання антимікробних засобів у сільському господарстві.

5
ціль

Розробити економічний кейс для сталих інвестицій, які враховують потреби всіх країн, та підвищити інвестиції в нові препарати, діагностичний інструментарій, вакцини та інші інтервенції

Економічний кейс повинен відображати необхідність у зміцненні потенціалу, разом із навчанням в умовах низької ресурсної забезпеченості та необхідністю заснованого на доказах використання інтервенцій в системах медицини та ветеринарії, що включають лікарські засоби та діагностичний інструментарій і вакцини.

Оцінки економічного впливу необхідні для визначення тягаря резистентності до антимікробних препаратів для охорони здоров’я та його соціоекономічного контексту; вони повинні порівнювати збитки від невжиття заходів зі збитками та користю від дій. Нестача таких даних стала на заваді впровадженню Глобальної стратегії стримування резистентності до антимікробних препаратів у 2001 році. Нечисленні дослідження економічного збитку від резистентності до антимікробних препаратів переважно обмежені розвинутими країнами.

Інвестиції у розвиток нових антимікробних препаратів, а також діагностичного інструментарію та вакцин, необхідні негайно. Відсутність таких інвестицій відображає частково побоювання, що резистентність стрімко розвиватиметься, і прибуток від інвестицій буде невеликим через обмеження у використанні продукції. Отже, дослідження та розробка нових антибіотиків вважається менш привабливою комерційною інвестицією, ніж капіталовкладення в препарати для лікування хронічних захворювань.

Наразі більшість основних фармацевтичних компаній зупинили дослідження в цій сфері. Така ситуація було описана Дорадчою експертною робочою групою ВООЗ з науково-дослідної діяльності: фінансування та координація, як «серйозний недолік ринку» та «привід для особливого занепокоєння».

Необхідні нові процеси як для сприяння поновленню інвестицій у дослідження та розробку нових антибіотиків, так і для забезпечення того, що використання нових продуктів керуватиметься системою раціонального використання у сфері охорони здоров’я, забезпечуватиме ефективність і тривалість успішного застосування таких препаратів. Можливо, необхідно буде відв’язати інвестиції у дослідження та розробку від ціни й обсягів продажу, щоб сприяти рівному та економічно необтяжливому доступу до нових ліків, діагностичного інструментарію, вакцин та інших продуктів діяльності з дослідження та розробки в усіх країнах. Останніми роками для обговорення цих питань було створено багато платформ.

Антибіотики слід також доповнювати доступним, наявним у пунктах лікування діагностичним інструментарієм, який надаватиме лікарям і ветеринарам інформацію про чутливість патогенів до доступних антибіотиків. Слід зважати на застосування та доступність таких технологій у країнах із низьким і середнім рівнем доходу.

Необхідне підвищення національної обізнаності щодо резистентності до антимікробних препаратів через програми публічної комунікації, спрямовані на різні цільові групи: спеціалістів із медицини, ветеринарії та сільського господарства, а також участь у щорічній всесвітній Кампанії з обізнаності щодо антибіотиків.

ВООЗ рекомендує розробити національну систему епіднагляду за антимікробною резистентністю, яка включає національний референтний центр, який може систематично збирати й аналізувати дані, зокрема й по ключовому набору мікроорганізмів і антимікробних препаратів від закладів охорони здоров’я та громадськості з метою надання інформації для національних політик і прийняття рішення.