Відповідаємо на запитання

Щодо оформлення відпустки для догляду за дитиною на чоловіка

У медичному закладі працюють два лікарі, які є чоловіком та дружиною. Лікар – дружина вагітна: вона планує використати тільки відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, а відпустку для догляду за дитиною до трьох років оформити на чоловіка. Чи можна так вчинити?

Відзначимо, що законодавством в окремих випадках для чоловіків з маленькими дітьми так само, як і для жінок, передбачено два види відпусток.

Так, згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) особам, які усиновили новонароджену дитину (новонароджених дітей) безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох та більше дітей). У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному із батьків на їх розсуд.

Як бачимо, тривалість відпустки на усиновлену дитину така сама, що надається жінці після пологів. І на неї може мати право, як жінка, так і чоловік, зокрема у випадках, якщо він самостійно усиновить новонароджену дитину (дітей), або усиновить їх разом з дружиною, але вони вирішать, що відпустку оформить саме чоловік.

Також відповідно до ч. 7 ст. 179 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) чоловікові, який фактично наглядає за дитиною, надається відпустка для догляду за нею до досягнення дитиною трирічного або шестирічного (за медичним висновком) віку. Крім того, на чоловіків поширюються норми ч. 4 цієї ж статті, за якою медичний заклад за рахунок власних коштів може надавати для догляду за дитиною старше трьох років частково оплачувану відпустку або відпустку без збереження заробітної плати.

Оформлення декретної відпустки на чоловіка відбувається аналогічно оформленню такої відпустки на жінку, тобто чоловік має подати заяву та копії документів на дитину (дітей). У випадку, коли жінка перериває свою відпустку для догляду за дитиною з метою оформлення цієї відпустки чоловіком, він разом із зазначеними документами має надати за місцем своєї роботи ще й копію наказу про переривання цієї відпустки жінкою та її вихід на роботу. Але, зважаючи на те, що в даному разі чоловік та жінка працюють в одному медичному закладі, така  інформація є у відділі кадрів.

Зауважимо, що на чоловіків, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, поширюються ті ж самі гарантії, які передбачені трудовим законодавством і для жінок, зокрема: заборона у відмовленні при прийнятті на роботу, робота на умовах неповного робочого часу, заборона зменшення зарплати та звільнення з роботи тощо.  

Переведення директора закладу на інший режим роботи

Директор приватного медичного закладу вирішив працювати не на повну ставку, а на 0,5 ставки? Як правильно оформити переведення у такому випадку? Чи потрібен для цього дозвіл засновників закладу?

Відповідно до ст. 56 КЗпП неповний робочий день або неповний робочий тиждень може встановлюватися за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом як при прийнятті на роботу, так і згодом.

У цілому робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівника, але оплата праці в такому випадку провадиться пропорційно відпрацьовано часу або залежно від виробітку. Тобто, у разі переведення директора з повної ставки на 0,5 ставки в нього зміниться розмір оплати праці, а це, своєю чергою, є зміною істотних умов праці.

Відповідно до ст. 32 КЗпП про зміну істотних умов праці працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці, причому в письмовому вигляді. Зазвичай, це питання прописують у внутрішніх нормативних актах медичного закладу, зокрема, в колективному договорі або Положенні про оплату праці.  

Однак в даному разі йдеться не про «звичайного» працівника, а про директора медичного закладу, тому слід звернути увагу на установчі документи. Якщо ними встановлено необхідність погоджувати зміну істотних умов праці директора із засновниками (як правило, так воно і є), то у випадку, якщо переведення на 0,5 ставки ініціює сам директор, він має написати відповідну заяву на ім’я засновника (засновників). На підставі цієї заяви засновник (засновники) мають видати протокол або рішення про переведення директора на роботу на умовах неповного робочого часу.

Якщо ж переведення директора з повної ставки на 0,5 ставки є ініціативою засновників медичного закладу, тоді не пізніше ніж за два місця вони мають видати протокол або рішення про переведення його на неповний робочий час та ознайомити з ним директора під особистий підпис. У обох цих випадках потрібно буде внести зміни до штатного розпису.

Але, якщо установчими документами не передбачена необхідність погодження істотних умов праці директора, то й погоджувати нічого не потрібно.

Як оподатковувати зарплату лікаря – іноземця

На роботу до медичного закладу працевлаштовується лікар, який має громадянство Молдови. Чи є якісь особливості нарахування йому зарплати та її оподаткування?

На встановлення працівнику – іноземцю розміру заробітної плати та її оподаткування впливає правовий статус такої особи. Зокрема, працівник – іноземець може проживати в Україні на постійній або тимчасовій основі. Такий статус іноземця підтверджується посвідкою на постійне проживання або посвідкою на тимчасове проживання.

Якщо лікар – іноземець має посвідку на постійне проживання, то це надає керівництву медичного закладу право приймати його на роботу без отримання дозволу на працевлаштування. Для такого лікаря діють ті ж самі законодавчі норми щодо нарахування зарплати та її оподаткування, як і для працівника — резидента. Тобто розмір зарплати працівника – іноземця за повністю відпрацьовану норму робочого часу з розрахунку за місяць не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати (у 2020 р. — 4723,00 грн). При цьому керівництво медичного закладу не має обов’язку щодо виплати нерезиденту заробітної плати у розмірі не менш як 5 МЗП або 10 МЗП, як це обумовлено частиною третьою ст. 421 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон № 5067) для отримання дозволу на працевлаштування іноземця, який працюватиме в нашій країні тимчасово.

Зарплата лікаря — іноземця, який має посвідку на постійне проживання в Україні, оподатковується ПДФО за ставкою 18 %, з неї утримується ВЗ (1,5 %) та неї нараховується ЄСВ у розмірі 22 %.

Пам’ятайте!

У разі якщо лікар, який влаштовується на роботу до медичного закладу, не має посвідки на постійне проживання, то для його працевлаштування керівництво закладу має отримати в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства. На підставі такого дозволу та інших документів лікарю — іноземцю видадуть посвідку на тимчасове проживання.

Розмір зарплати працівника-іноземця, який працює в Україні на тимчасовій основі, не може бути меншим, ніж:

  • 5 МЗП (у 2020 р. — 23 615,00 грн) — якщо такий працівник працює у громадському об’єднанні, благодійній організації та закладі освіти, визначених у ст. 34, 36, 37, 39, 41, 43, 48 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 р. № 1060-XII;
  • 10 МЗП (у 2020 р. — 47 230,00 грн) — для всіх інших категорій найманих працівників.

Із зарплати лікаря — іноземця, який має посвідку на тимчасове проживання в Україні, утримується ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %) та неї нараховується ЄСВ у розмірі 22 %.

Про скорочення роботи напередодні свята за неповного робочого часу

Одна із медичних сестер працює в режимі неповного робочого часу (на одну годину менше норми). Чи потрібно скорочувати їй тривалість роботи напередодні святкових днів?

Насамперед, можна відзначити, що законодавство не містить прямої норми, в якій можна було б знайти відповідь на це запитання. Тому спробуємо розібратися, виходячи із норм двох статей Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), а саме, ст. 53 «Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів» та ст. 56 «Неповний робочий час».

Згідно зі ст. 53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім тих, які зазначені у ст. 51 КЗпП, скорочується на одну годину як за п’ятиденного, так і за шестиденного робочого тижня.

Тобто, якщо читати цю норму буквально, із неї випливає, що в останній день роботи перед святковим або неробочим днем тривалість роботи не скорочується тільки тим працівникам, яким відповідно до закону встановлено скорочену тривалість робочого часу. Це — неповнолітні працівники та працівники, зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці. Також за рахунок власних коштів деякі медичні заклади приватної форми власності встановлюють скорочений робочий час для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

Можливо, для таких працівників робота напередодні свят не скорочується через те, що вони щодня й так працюють менше, ніж інші працівники, а оплату за працю отримують в розмірі повної тарифної ставки/повного окладу.

Своєю чергою, працівники медичного закладу, які працюють в режимі неповного робочого часу (неповного робочого дня, неповного робочого тижня) за власною ініціативою, оплату за свою працю отримують пропорційно до відпрацьованого часу (ч. 2 ст.56 КЗпП).

Зважаючи на це, зменшення для такої категорії працівників кількості відпрацьованих годин напередодні святкових днів потягне за собою й зменшення розміру оплати праці. В той самий час, працівники, які працюють в режимі повного робочого часу, одержують зарплату в повному розмірі, не зважаючи на скорочення робочого часу на годину напередодні свят. З цього випливає, що скорочення роботи перед святами передбачено тільки для працівників з установленою законодавством нормою тривалості робочого часу 40 годин на тиждень.

Такої думки дотримується і Міністерство соціальної політики України в листі від 22.12.2017 р. №2960/0/107-17/284. Крім того, відомство вважає, що у випадку якщо працівник працює на умовах неповного робочого тижня і в передсвятковий день тривалість його робочого часу складає 8 годин, то йому цього дня доцільно все ж скоротити тривалість роботи на одну годину.