Трансплантація печінки: в Україні затвердили нові вимоги до лікування

В Україні затверджено Стандарт медичної допомоги «Трансплантація печінки у дорослих та дітей». Документ визначає єдині підходи до лікування пацієнтів, яким потрібна трансплантація, та охоплює всі етапи допомоги - від визначення показань та відбору реципієнта до операції, післятрансплантаційної терапії та довічного спостереження.

Стандарт затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України №1115 від 12 серпня 2026 року.

Кому може бути потрібна трансплантація печінки?

Трансплантацію розглядають у пацієнтів із тяжкими гострими або хронічними захворюваннями печінки, коли доступні методи лікування вичерпані, відсутні або не дають змоги забезпечити прийнятні шанси на виживання та належну якість життя.

До можливих показань належать гостра печінкова недостатність, цироз печінки різного походження, а також деякі вроджені, генетичні, метаболічні та онкологічні захворювання.

Водночас саме по собі захворювання, яке може бути показанням до трансплантації, не означає автоматичного направлення пацієнта на операцію. Остаточне рішення ухвалює мультидисциплінарна трансплантаційна команда. Фахівці враховують тяжкість стану людини, прогноз без пересадки органа, потенційні ризики операції та можливі післяопераційні ускладнення.

Яким буде маршрут пацієнта?

Новий стандарт регламентує основні етапи трансплантаційної допомоги. Зокрема, він визначає підходи до обстеження та відбору потенційних реципієнтів і донорів, підготовки пацієнта до операції та оцінювання пріоритетності кандидатів на трансплантацію.

Документ також охоплює безпосереднє проведення трансплантації, ранній післяопераційний період, призначення та контроль імуносупресивної терапії, спостереження за функцією трансплантованої печінки, а також профілактику, виявлення й лікування можливих ускладнень.

Окремо визначені особливості медичного супроводу дітей після трансплантації печінки.

Таким чином, трансплантація розглядається не як окрема хірургічна процедура, а як комплексний і тривалий процес лікування. Він розпочинається ще на етапі оцінки показань і продовжується протягом усього життя людини після пересадки органа.

Після операції пацієнт потребує постійного контролю

Завершення операції не означає завершення лікування. Реципієнти повинні регулярно проходити медичний контроль, який передбачає оцінювання загального стану та роботи трансплантата.

Важливою частиною такого спостереження є корекція імуносупресивної терапії та своєчасне виявлення можливих ускладнень. Систематичний нагляд має допомагати зберігати функцію пересадженої печінки, підтримувати тривале виживання пацієнтів і сприяти збереженню якості життя.

Для пацієнтів запровадження єдиного Стандарту означає більш чітко визначений маршрут медичної допомоги та уніфіковані вимоги до її якості на різних етапах - від первинної оцінки до довготривалого спостереження.

Якість трансплантації оцінюватимуть за показниками виживаності

У документі також визначені індикатори якості медичної допомоги при трансплантації печінки. Серед них - показники 100-денної та однорічної виживаності пацієнтів після операції.

Такі критерії дають змогу оцінювати результат не лише самої хірургічної операції, а й ефективність усього процесу трансплантаційної допомоги. Це включає правильний відбір кандидатів, їхню підготовку, післяопераційне лікування та подальше спостереження.

Методологічний супровід та інформаційне забезпечення розроблення Стандарту здійснювали фахівці Державного експертного центру МОЗ України.

Методична підтримка розроблення доказових підходів і їх упровадження в клінічну практику є одним із напрямів діяльності ДЕЦ у сфері стандартизації медичної допомоги.

Джерело: ITMED