Реалізація державних гарантій в процесі лікування поранених військових: правові гарантії та практичні аспекти
Поранення під час проходження служби - це не лише медичне питання, а й питання реалізації державних гарантій.
Військовослужбовець має право на безоплатну медичну допомогу, однак на практиці виникають випадки вимог самостійно придбати ліки чи оплатити процедури.
Що саме гарантується законодавством
- Джерела фінансування лікування
ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
ст. 6, 16, Основи законодавства України про охорону здоров’я;
ст. 3, 4, 5 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».
Безоплатна медична допомога військовослужбовцям фінансується з Державного бюджету України:
- У військово-медичних закладах — у межах системи медичного забезпечення.
- У цивільних ЗОЗ, які мають договір з Національна служба здоров’я України — за Програмою медичних гарантій.
Військовослужбовець не зобов’язаний оплачувати послуги, що входять до гарантованого пакета.
2. Обсяг безоплатної медичної допомоги
ст. 11 Закону № 2011-XII від 20.12.1991;
ст. 35-1 Основ № 2801-XII від 19.11.1992;
ст. 4 Закону № 2168-VIII від 19.10.2017;
ст. 7, 13 Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» від 03.12.2020;
п. 3, 7, 28–30 Постанова КМУ № 321 від 05.04.2012.
Держава гарантує:
- екстрену, первинну, спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну допомогу;
- стаціонарне лікування та хірургічні втручання;
- медикаментозне забезпечення у стаціонарі;
- медичну та фізичну реабілітацію;
- забезпечення допоміжними засобами реабілітації, включно з протезами;
- психологічну допомогу.
3. Направлення на лікування за кордон:
Згідно з п. 2, 3 Постанови КМУ № 411, лікування здійснюється за рішенням уповноважених органів та є безоплатним для військовослужбовця.
- Чи впливають обставини поранення на лікування
ст. 11 Закону № 2011-XII від 20.12.1991;
ст. 6 Основ № 2801-XII від 19.11.1992.
Медична допомога надається безоплатно незалежно від:
- тяжкості ушкодження;
- місця його отримання;
- наявності статусу УБД.
Маршрут лікування визначається виключно за медичними показаннями.
Одноразова грошова допомога та соціальні гарантії:
ст. 16-2, 16-3 Закону № 2011-XII від 20.12.1991;
ст. 7 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Соціальні виплати не впливають на право на безоплатне лікування.
- Практичні проблеми та винятки
ст. 4, 10 Закону № 2168-VIII від 19.10.2017;
Постанова КМУ № 321 від 05.04.2012;
Постанова КМУ № 411 від 05.04.2022.
Фінансування здійснюється шляхом прямої оплати закладу охорони здоров’я.
Загального механізму компенсації коштів, витрачених пацієнтом самостійно, законодавство не передбачає.
Винятки можливі у випадках:
- лікування за офіційним направленням;
- виплати компенсації за самостійно придбані допоміжні засоби реабілітації (п. 28–30 Постанови КМУ № 321 від 05.04.2012).
За потреби у високоспеціалізованій допомозі можливе направлення до профільних державних установ, зокрема:
- Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова
- Національний науковий центр серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова
Відповідно до маршрутизації, визначеної уповноваженими військово-медичними органами
Ключовий принцип: держава гарантує безоплатну медичну допомогу військовослужбовцям у межах законодавства України.
У разі порушення права на безоплатне лікування доцільно фіксувати вимоги про оплату та правові підстави таких вимог для формування доказової бази.
Джерело: Медичне Право України
