Право лікаря на відмову від медичних послуг з релігійних або моральних причин

В українському законодавстві немає прямої норми, яка б дозволяла лікарю відмовитися від надання медичних послуг через релігійні чи моральні переконання.

Правові підстави, що існують в законодавстві України станом на зараз:

• Конституція України, ст. 35 – гарантує свободу совісті та релігії.
• Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст. 3 – підтверджує право на свободу совісті.
• Цивільний кодекс України, ст. 3, 297, 300 – закріплює принципи добросовісності, поваги до гідності та право на індивідуальність.

Міжнародні стандарти:

• Декларація Всесвітньої медичної асоціації «Про медичний аборт» – лікар, чиї переконання не дозволяють здійснити аборт, повинен направити пацієнтку до іншого компетентного фахівця.
• Резолюція №1763 (2010) ПАРЄ – держави зобов’язані гарантувати право лікаря на відмову від проведення аборту, викидня чи евтаназії з мотивів совісті.
• Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ст. 18) – гарантує свободу думки, совісті та релігії. В Україні цей документ має статус частини національного законодавства (ст. 9 Конституції), тому на нього можна посилатися при обґрунтуванні права лікаря на відмову.

Що має враховувати лікар:

• Відмова не допускається, якщо є загроза життю чи здоров’ю пацієнта;
• Пацієнта потрібно завчасно повідомити про причину відмови, але робити відмову виключно з релігійних переконань ми не рекомендуємо (бо це може становити небезпеку для лікаря);
• Обов’язково – направити до іншого спеціаліста чи закладу;
• Документувати відмову (медична карта, службова записка, заява).

Висновок:
В Україні право лікаря на відмову від медичних послуг через совість чи релігію прямо не прописане, але воно може обґрунтовуватися через конституційні гарантії, міжнародні договори та етичні стандарти.

Джерело: Медичне Право України