Емоційне вигорання у медичних працівників

Стан, який не виявляється в аналізах, але суттєво впливає на психічне, фізичне та професійне функціонування.

Для лікарів і медичних сестер емоційне вигорання — це не просто втома.
Це синдром, що формується поступово, на тлі тривалого професійного навантаження, високої відповідальності та хронічного стресу без достатнього відновлення.

Це стан, коли робота, якій Ви присвятили роки навчання і практики, перестає приносити задоволення. Коли з’являється внутрішній опір перед робочим днем, а навіть вихідні або відпустка не дають очікуваного полегшення.

Визнання на міжнародному рівні

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) включила burnout до Міжнародної класифікації хвороб ICD-11 як професійний синдром, що виникає внаслідок хронічного стресу на робочому місці, з яким не вдалося ефективно впоратися.

Важливо

Емоційне вигорання не є психічним розладом, але істотно підвищує ризик депресії, тривожних розладів, соматичних захворювань та професійних помилок.

Основні компоненти емоційного вигорання (за ВООЗ)

Хронічне емоційне та фізичне виснаження

Відчуття постійної втоми, яке не минає після сну, відпочинку чи відпустки.

Психоемоційне дистанціювання від роботи

Формується відчуження, байдужість, цинізм або роздратування щодо пацієнтів, колег, професійних обов’язків. Робота виконується «на автоматі».

Зниження професійної ефективності

Зникає відчуття сенсу і досягнень, з’являються сумніви у власній компетентності та професійній цінності.

Вигорання — не лише про роботу

Термін burnout уперше був описаний у 1970-х роках лікарем Гербертом Фрейденбергером під час спостереження за працівниками медичних та психіатричних закладів.

Сьогодні це глобальна проблема, яка часто вражає фахівців допомагаючих професій:
медиків, психологів, викладачів, соціальних працівників, волонтерів — усіх, хто тривалий час працює з високим рівнем емоційної залученості та відповідальності.

Ознаки, які можуть свідчити про розвиток вигорання

Ви прокидаєтесь уже втомленими
Уникаєте спілкування, замикаєтесь у собі
Робота перестає приносити відчуття користі або сенсу
З’являється дратівливість, зокрема щодо близьких
Часті внутрішні думки: «Я не справляюся», «Усе марно», «Це не має сенсу»

Це сигнали ризику, які вказують на потребу зупинитися і звернути увагу на власний стан.

Чинники, що сприяють вигоранню

Хронічний стрес без повноцінного відновлення
Постійна професійна «доступність» (24/7)
Відсутність простору для емоційного розвантаження і підтримки
Інформаційне та когнітивне перевантаження
Відчуття самотності у професійному середовищі
Культура, у якій «не прийнято демонструвати втому або вразливість»

Важливо пам’ятати

Емоційне вигорання — не прояв слабкості.
Це сигнал перевантаженої нервової системи.

Якщо після вихідних або відпустки Ви почуваєтесь так само виснаженими, як наприкінці робочого тижня, — це не звичайна втома.
Це стан, який не зникає сам по собі і потребує усвідомлених змін.

Що може допомогти у профілактиці та відновленні

Чітко визначати професійні та особисті межі
Дозволяти собі бути неідеальними
Створювати власний простір відновлення: тиша, рух, рефлексія
Регулярно робити цифрові паузи
Не залишатися наодинці — звертатися по підтримку

Джерело: Академія медичних спеціалістів