Діабет 3C типу: ознаки, діагностування та особливості лікування

Діабет 3C типу, який також називають панкреатогенним або панкреатичним діабетом, виникає внаслідок ураження підшлункової залози. На відміну від діабету 1 або 2 типу, причиною цього стану є захворювання, травма або операція на екзокринній частині підшлункової залози.

На жаль, цей тип діабету часто помилково діагностують як діабет 2 типу, що призводить до неправильного лікування.

Причини розвитку діабету 3C типу

Підшлункова залоза виконує дві важливі функції. Ендокринна функція полягає у виробленні інсуліну β-клітинами та глюкагону α-клітинами. Екзокринна функція забезпечує вироблення травних ферментів — амілази, ліпази та протеаз. При діабеті 3C типу можуть уражатися обидві ці функції, що суттєво ускладнює перебіг захворювання.

Найпоширеніша причина виникнення діабету 3C — є хронічний панкреатит, на який припадає близько 75% усіх випадків таких діагнозів.

Серед інших причин — гострий панкреатит, рак підшлункової залози, хірургічні втручання на залозі, травми, муковісцидоз та гемохроматоз. Особливу увагу слід звернути на звʼязок з раком підшлункової залози: діабет 3C типу часто зʼявляється досить рано після встановлення онкологічного діагнозу. За останні десять років захворюваність на рак підшлункової залози стабільно зростає, а пʼятирічна виживаність, на жаль, залишається дуже низькою.

Чому важливо правильно розпізнати цей тип діабету?

Пацієнти з діабетом 3C типу мають значно гірший прогноз порівняно з хворими на діабет 2 типу. В них майже вдвічі частіше відзначаються незадовільний глікемічний контроль і значно вищий ризик гіпоглікемії, яка може бути більш тривалою та важкою. Це пояснюється втратою продукції глюкагону α-клітинами. Глюкагон є частиною контррегуляторної відповіді на гіпоглікемію: він подає сигнал печінці вивільнити запаси глюкози. Коли глюкагон відсутній, ця захисна відповідь послаблюється.

Ще одна важлива особливість: пацієнти з діабетом 3C типу значно частіше потребують інсулінотерапії протягом перших пʼяти років після встановлення діагнозу. Тому лікарям первинної ланки критично важливо при виявленні будь-якого типу діабету завжди зʼясовувати, чи не було в анамнезі захворювань підшлункової залози.

Як розпізнати та діагностувати

Як розпізнати діабет 3C типу. Існує низка специфічних ознак, які можуть вказувати на діабет 3C типу або екзокринну недостатність підшлункової залози. До них належать діарея, стеаторея (жирний, пінний, смердючий кал, що погано змивається), дискомфорт у животі, здуття, необґрунтована втрата ваги та постійна втома. При вираженій екзокринній дисфункції характерний нестабільний рівень глюкози в крові з різкими коливаннями.

Діагностика в первинній ланці. При підозрі на діабет 3C типу найбільш інформативним тестом є аналіз на панкреатичну еластазу-1 (кал). Низький рівень цього фермента свідчить про екзокринну недостатність підшлункової залози. Додатково варто визначити рівень С-пептиду, який зазвичай є зниженим.

Характерною ознакою є також відсутність антитіл до підшлункової залози, що дозволяє відрізнити діабет 3C типу від аутоімунного діабету.

Особливості лікування діабету 3C типу

Ведення пацієнтів з діабетом 3C типу переважно є компетенцією фахівців вторинної ланки — діабетологів, ендокринологів або гастроентерологів. Однак лікарі первинної ланки відіграють ключову роль у своєчасному виявленні цього стану та направленні пацієнтів до відповідних спеціалістів.

Корекція мальабсорбції. Важливим компонентом лікування є замісна ферментна терапія підшлункової залози (ЗФТПЗ), яка допомагає компенсувати екзокринну недостатність і покращити засвоєння поживних речовин. Оскільки діабет 3C типу підвищує ризик остеопенії та остеопорозу через можливу мальабсорбцію вітаміну D, варто розглядати його додаткове призначення.

Глікемічний контроль: що можна, а чого слід уникати. При діабеті 3C типу існують важливі обмеження щодо вибору цукрознижувальних препаратів. Інгібітори ДПП-4 (гліптини, наприклад ситагліптин), агоністи рецепторів GLP-1 (семаглутид та інші) і подвійні агоністи GLP-1/GIP (тирзепатид) протипоказані через можливий звʼязок із панкреатитом та погіршення шлунково-кишкової симптоматики.

Можна застосовувати метформін — він навіть виявляє потенційний захисний ефект щодо раку підшлункової залози (за даними обсерваційних досліджень, механізм може бути повʼязаний з активацією кіназ AMPK та інгібуванням mTOR-сигналінгу). Препарати сульфонілсечовини менш ефективні через прогресуюче зниження функції β-клітин і підвищений ризик гіпоглікемії. Інгібітори SGLT2 (гліфлозини) можна розглядати з обережністю, враховуючи ризик діабетичного кетоацидозу на тлі дефіциту інсуліну.

Пацієнтів, які приймають SGLT2-інгібітори, необхідно навчити правил поведінки у «хворі дні» (sick days) — гострі періоди, коли зростає ризик зневоднення та кетоацидозу. На такі випадки передбачено тимчасове припинення застосування SGLT2-інгібіторів, посилений моніторинг глікемії та кетонів у сечі, підтримка достатнього рівня гідратації. Зрештою, більшості пацієнтів із діабетом 3C типу потрібен інсулін для компенсації дефіциту ендогенного гормону. Більшість фахівців рекомендують призначати інсулінотерапію одразу при значно підвищеному рівні глікованого гемоглобіну.

Висновки для практики

Важливо памʼятати, що сам по собі діабет 3C типу підвищує ризик раку підшлункової залози. Тому лікарі повинні залишатися клінічно пильними та звертати увагу на тривожні симптоми: немотивовану втрату ваги, постійний біль у животі, жовтяницю, нові випадки діабету в осіб старшого віку без факторів ризику.

Джерело: MEDSCAPE