Програма медичних гарантій — 2023. Воєнний погляд у мирне майбутнє

Ірина Назарбаєва
консультантка з бухгалтерського обліку та оподаткування

У 2022 році програма медичних гарантій зазнала суттєвих коригувань, проте фінансове забезпечення закладів охорони здоров’я не припинялося. Кошти від держави отримували навіть ті заклади, які перебували в зоні бойових дій та на окупованих територіях. Програму медичних гарантій на 2023 рік затверджено за кілька днів до початку цього року. Наразі триває процедура укладання договорів між медичними закладами та НСЗУ. Чим програма медичних гарантій — 2023 відрізняється від програм попередніх років? Про які її особливості варто знати? Відповіді — у статті.

---

Законодавче підґрунтя

Відповідно до українського законодавства рішення щодо найважливіших для країни питань ухвалює Верховна Рада, і вони мають статус законів. Програма медичних гарантій належить саме до таких питань, тому її має розглядати і затверджувати законодавчий орган.  

Зі свого боку, у Законі № 2168, згаданому у ст. 18 Основ законодавства, є ст. 4 «Програма медичних гарантій», згідно з якою:

1) програма медичних гарантій затверджується Верховною Радою України у складі закону про Державний бюджет України на відповідний рік (абзац перший част. 5 ст. 4);

2) порядок реалізації програми медичних гарантій встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац перший част. 5 ст. 4);

3) обсяг коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на реалізацію програми медичних гарантій, щорічно визначається в Законі України про Державний бюджет України як частка валового внутрішнього продукту (у відсотках) у розмірі не менше 5 відсотків валового внутрішнього продукту України (абзац другий част. 5 ст. 4);

4) видатки на програму медичних гарантій є захищеними статтями видатків бюджету (абзац другий част. 5 ст. 4);

5) звуження програми медичних гарантій не допускається, крім випадків, установлених законом (част. 6 ст. 4).

Отже, програма медичних гарантій має бути невід’ємною складовою Закону про Державний бюджет України, проте цієї вимоги Закону № 2168 ще жодного разу не було реалізовано. Дію цієї норми вже вчетверте поспіль зупиняють безпосередньо законом про Державний бюджет України на відповідний рік. На 2023 рік її зупинено згідно із п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 р. № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Більше про «медичні» норми Державного бюджету на 2023 рік можна дізнатися, ознайомившись зі статтею «Медичний бюджет держави. Зменшення видатків та інші ризики» (№ 12/2022).

Натомість Кабінет Міністрів України на виконання вимоги Закону № 2168 щорічно затверджує Порядок реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення. На 2023 рік такий порядок затверджено Постановою № 1464. Утім, з досвіду попередніх років відомо, що протягом року програму коригуватимуть, адже так було і у воєнному 2022 році, і у попередніх мирних роках. У 2022 році до програми зміни вносили вісім разів. Звісно, певна частина змін пов’язана із війною, зокрема, з особливостями роботи медичних закладів на окупованих територіях та в зоні бойових дій. Є воєнні норми і у програмі на 2023 рік.    

Крім того, уже у програмі на 2022 рік відображено наслідки інфраструктурної частини медичної реформи, запровадженої Законом № 2347, який набрав чинності 19.07.2022 р. Відповідні зміни до Порядку № 1440 внесено Постановою № 1225. Зокрема, у п. 4 словосполучення «вторинної (спеціалізованої), третинної (спеціалізованої)» замінили словом «спеціалізованої». Програму на 2023 рік розроблено відповідно до цих змін.

Сфера застосування

Варто зауважити, що, на відміну від аналогічних документів попередніх років, Порядок № 1464 поширюється не лише на тих, хто уклав договір про медичне обслуговування населення, а й на тих, хто лише має такий намір.

Передусім варто нагадати, хто вважається надавачем медичних послуг у контексті законодавства у сфері охорони здоров’я.

Постановою № 391 визначено такі вимоги до надавачів медичних послуг:

1) наявність ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, інших дозвільних документів, передбачених законом;

2) наявність у надавача необхідної для надання послуг з медичного обслуговування населення (медичних послуг) за договором матеріально-технічної бази, яка відповідає вимогам галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я, примірних табелів матеріально-технічного оснащення, затверджених МОЗ;

3) наявність умов для медичного обслуговування та вільного доступу до будівель і приміщень надавача медичних послуг осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до законодавства;

4) реєстрація надавача як юридичної особи (крім державної або комунальної установи) або як фізичної особи — підприємця;

5) відповідність критеріям, установленим у порядку використання коштів відповідної бюджетної програми, на виконання якої укладаються договори про медичне обслуговування населення.

Варто зауважити, що порівняно із попередніми роками ці вимоги не змінилися.

До Постанови № 410 протягом 2022 року зміни вносили неодноразово, проте вони не стосуються вимог, які є передумовами для укладання договорів між надавачами медичних послуг та НСЗУ.

Фінансове забезпечення медичних закладів

Це зафіксовано у п. 6 Порядку № 1464.

Нагадаємо, що Законом № 2347, серед іншого, унесено зміни і до ст. 18 Основ законодавства, яка називається «Фінансове забезпечення охорони здоров’я». Зокрема, цю статтю доповнено новими нормами, які, вочевидь, мали б унормувати порядок фінансового забезпечення, чіткіше визначити межу між послугами, які оплачує держава і які оплачуються з інших джерел, спонукати Кабінет Міністрів України до перегляду застарілого Переліку № 1138 тощо. Проте Перелік № 1138 залишається чинним і саме на нього є посилання у п. 6 Порядку № 1464. Попри це норми оновленої ст. 18 Основ законодавства дають змогу закладам охорони здоров’я почуватися впевненіше, розширюючи перелік додаткових (платних) послуг, які є важливим джерелом додаткового фінансування поза межами програми медичних гарантій. 

Отже, проблема розмежування послуг залежно від джерел їх фінансування (оплата від НСЗУ чи з інших джерел) залишається актуальною, адже часто-густо ці послуги надає один і той самий персонал, використовуючи одне й те саме обладнання, а у законодавстві, як і раніше, є норми, які забороняють «вимагати та отримувати винагороду в будь-якій формі від пацієнтів або їх представників за медичні послуги, які надані за кошти програми медичних гарантій» (п. 7 Порядку № 1464, п. 7 Порядку № 1440). Закон № 2168 не лише забороняє, а й визначає відповідальність за порушення заборони. 

Ця норма також зазнала зміни у 2022 році. До цього в ній було зафіксовано, що ця вимога поширюється лише на державні та комунальні заклади охорони здоров’я. Позаяк медичні заклади приватної форми власності також можуть укладати договори з НСЗУ, уточнення є цілком логічним і доречним.

Направлення на послуги

В абзацах четвертому та п’ятому п. 7 Порядку № 1464 збереглася норма, яка була в аналогічних документах за попередні роки, зокрема, у Порядку № 1440. Відповідно до цієї норми «НСЗУ не оплачує медичні послуги, які надаються за направленнями в паперовій формі». Натомість 3 січня 2023 року на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я розмістили роз’яснення щодо можливості під час війни формувати паперові рецепти та направлення. Далі наведено фрагмент цього роз’яснення.

Воєнні норми

У Порядку № 1440, який визначав особливості реалізації програми медичних гарантій у 2022 році, після початку війни з’явилося декілька пов’язаних із цим норм. Зокрема, до п. 7 зазначеного документа додали норми щодо особливостей визначення фактичної вартості медичних послуг. Очевидно, що зазначені зміни мали тимчасовий характер, тому у Порядку № 1464 аналогічних норм немає. Утім, інші воєнні норми в документі є. Зокрема, є особливості застосування програми медичних гарантій на тимчасово окупованих територіях та в зоні бойових дій.

У тексті наведеного повідомлення НСЗУ, як і Порядку № 1464, є посилання на перелік Мінреінтеграції. Ідеться про Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 р. № 309.   

Особливості окремих пакетів

НСЗУ, характеризуючи Програму медичних гарантій — 2023, зауважила, що попри війну та обмежені ресурси — обсяг гарантованих медичних послуг для українців не зменшений. Як і попередні роки, Програма охоплює всі основні види медичної допомоги: первинну, спеціалізовану та високоспеціалізовану, екстрену, паліативну, а також медичну реабілітацію, медичну допомогу дітям до 16 років та допомогу при вагітності та пологах.

Програмою передбачено 39 пакетів медичних послуг. Серед них нові — «Секційне дослідження» та пакети для медичних закладів на окупованих територіях та в зоні бойових дій. Серед змін — розмежування стаціонарної та амбулаторної реабілітаційної допомоги.

У пакеті «Первинна медична допомога» (глава 1 розд. II Порядку № 1464) збереглися базова капітаційна ставка та коригувальні коефіцієнти залежно від віку пацієнтів. А от кількість коефіцієнтів за понаднормові декларації зменшилася: у Порядку № 1440 їх було п’ять, наразі — лише дві. У Порядку № 1440 максимальний коефіцієнт було передбачено за перевищення ліміту у межах від 140 до 150 відсотків, натомість було зазначено, що «медичні послуги, надані за деклараціями, поданими після досягнення 150 відсотків ліміту плюс одна декларація, НСЗУ не оплачуються». У Порядку № 1464 застереження щодо неоплати немає, натомість і коефіцієнти нижчі.  

Крім того, у пакеті «Первинна медична допомога» з’явилася нова норма: «НСЗУ з 1 липня 2023 р. один раз на квартал здійснює доплату надавачам медичних послуг за фіксування факту смерті пацієнтів, які не подали декларації, у розмірі 55,65 гривні за кожне таке фіксування (п. 24 Порядку № 1464).