Пріоритети відновлення системи охорони здоров'я в Україні — важливі кроки для наступних 2 років

Колектив авторів ВООЗ,
Представництва Європейського Союзу в Україні,
Представництва Агентства США
з міжнародного розвитку (USAID) в Україні та Світового банку

24 лютого 2022 року російські війська почали повномасштабне вторгнення в Україну. У результаті чого Україна зазнала значних жертвах серед цивільного населення, переміщені мільйони людей, зруйнована інфраструктура, порушень зазнала і сфера надання медичних послуг.

Нині уряд готує національний план повоєнного відновлення, який має забезпечити економічну, соціальну та екологічну стійкість, знайти ефективні рішення для відновлення та модернізації важливих економічних і соціальних процесів і природної екосистеми. Для сфери охорони здоров'я конкретна мета – оновити систему охорони здоров’я, щоб забезпечити зростання людського капіталу.

Під кінець 2022 року ВООЗ з партнерами оприлюднили документ для спільного обговорення «Пріоритети відновлення системи охорони здоров'я в Україні». Автори проаналізували найважливіші пріоритети для сектору охорони здоров’я на наступні 18–24 місяці і проблемні питання охорони здоров’я в Україні.

Російська військова агресія проти України призвела до порушення доступу до медичних послуг через шкоду інфраструктурі, втрату персоналу, проблеми з безпекою, масове переміщення населення та збільшення витрат на охорону здоров’я в поєднанні зі зниженням спроможності населення платити за медичне обслуговування. Війна збільшила потреби, зокрема екстреної медичної допомоги, травм та опіків (кількість зросла в 12 разів від зареєстрованих пацієнтів, які лікувалися від подібних захворювань у липні 2022 року порівняно із січнем 2022 року), оздоровлення (зростання в липні 2022 року порівняно з січнем 2022 року у 1,6 рази) та стани психічного здоров’я з різними варіаціями. Багато людей покинули країну, але більшість з них залишилися (значна кількість стала внутрішньо переміщеними особами).

Такий рух населення змінив попит на регулярні медичні послуги урізних регіонах. Оцінка ВООЗ потреб охорони здоров’я, проведена у вересні 2022 року виявила, що жителі районів активних бойових дій або непідконтрольних уряду України звертаються за медичними послугами рідше, ніж мешканці віддалених від лінії фронту територій. Вони також мають нижчий рівень доступу до медичної допомоги; лише 85% повідомили, що мали доступ до сімейного лікаря, а 32% повідомили, що не змогли отримати необхідні ліки з початку війни. Багато дітей і дорослих не мають доступу до послуг з імунізації та інших важливих заходів для боротьби з інфекційними захворюваннями. Люди з хронічними захворюваннями постраждали через перебої в доступності ліків. Наприклад, загальна кількість щотижневих рецептів зменшилася на 34% від довоєнного періоду (тиждень 14–20 лютого 2022 р.). Тижневі рецепти ліків у Донецькій, Херсонській та Луганській областях на 89% менше порівняно із довоєнним періодом, хоча кількість рецептів у віддалених від лінії фронту областях поступово відновлюється до довоєнного рівня. ВПО мають менший доступ до медичної допомоги, ніж не ВПО (тільки 80% ВПО мали змогу отримати доступ до сімейного лікаря, а 29% не могли доступ до ліків порівняно з 20% не ВПО).

Для відновлення системи охорони здоров’я знадобляться значні інвестиції.

Вартість шкоди сектору охорони здоров’я на 1 червня 2022 року становила 1,4 мільярда доларів США, а ще 6,4 мільярда доларів США мільярдів збитків (включно з витратами на знесення та видалення сміття, втратою доходу для приватних постачальників, а також оціночне значення наслідків для здоров’я внаслідок відмови від надання необхідної допомоги).

Повні потреби сектору охорони здоров'я включають накопичену шкоду інфраструктурі та збитки для сектору охорони здоров’я, а також розширення критичних медичних послуг для населення України оцінено в 15,1 млрд дол. США, тобто майже втричі щорічні державні витрати на охорону здоров'я. Ці оцінки були зроблені у період, коли пошкодження інфраструктури охорони здоров’я триває.

Коли конфлікт закінчиться, Україна зіткнеться з викликом реінтеграції ветеранів як у цивільне життя, так і в цивільну систему охорони здоров’я. Населення, яке безпосередньо постраждало від війни, ймовірно, матимуть унікальні потреби в охороні здоров’я (наприклад, у послугах психічного здоров’я та реабілітації). Українській системі охорони здоров'я треба вже готуватись. Довоєнні системи для ветеранів не зможуть задовольнити потреби очікуваного попиту, а тому варто розглянути можливості для інтеграції послуг ветеранам у загальну систему охорони здоров’я.

Українська система охорони здоров’я демонструє вражаючу стійкість. Уряд і національні заклади охорони здоров'я все ще фінансуються та функціонують, хоча й з дефіцитом ресурсів і дещо скороченим штатом через міграцію. Міністерство охорони здоров’я підготувало проект плану оздоровлення в рамках Національного Плану відновлення, який передбачає відновлення в середньостроковій та довгостроковій перспективі. План узгоджується з попереднім планом реформ України та її прагненнями до Євроінтеграції та нещодавно створеними інституціями, які зробили свій внесок на стійкість системи охорони здоров'я.

Нещодавно Україна отримала статус кандидата в ЄС і планує привести своє законодавство у відповідність із відповідним законодавством ЄС у середньостроковій перспективі. Це повинно сприяти зміцненню правил і стандартів у таких сферах, як інфекційні захворювання, транскордонні загрози здоров'ю, фармацевтична продукція та громадське здоров'я. Ці умови створюють можливості для спрямування інвестицій у відновлення, підвищення якості, ефективність, стійкість та стійкість системи охорони здоров’я України в довгостроковій перспективі.

Однак ризики можуть зрости, якщо короткострокові інвестиції у відновлення та довгострокове відновлення не будуть чітко спрямовані та не узгоджені з баченням реформи охорони здоров’я України.

Інвестиції у відновлення, які просто зосереджені на заміні застарілої мережі державних лікарень із надмірною потужністю, можуть мати шкідливі наслідки для переходу України до ефективнішої, якіснішої та більше орієнтованої на людей системи надання послуг охорони здоров’я.

Як мінімум, це буде втрачена можливість: поточні економічні та демографічні прогнози вимагають іншого підходу, щоб прогрес був стійким. Зовнішні фінансисти зараз обговорюють великі інвестиції, які мають довгострокові наслідки для регулярного державного фінансування. Однак фінансисти повинні розуміти та узгоджувати свої інвестиції з національним баченням і стратегічним планом для сектору охорони здоров’я, який є логічним продовженням реформ охорони здоров’я, розпочатих у 2016 році, визнаючи, що такі плани потребують подальшої технічної роботи та визначення пріоритетів для відновлення виклики, створені війною.

Враховуючи історію України та очікуваний масштабний приплив ресурсів як для реагування на кризу, так і для довгострокових інвестицій, слід приділяти особливу увагу підзвітності, щоб зменшити потенціал корупції та марнотратства.

Для початкового відновлення і для короткострокової стійкості необхідно посилити координацію ресурсів з багатьох джерел (уряду України та донорів), щоб усунути критичні прогалини в задоволенні невідкладних потреб охорони здоров’я та уразливості, забезпечуючи при цьому інституційну спроможність підтримувати покращення здоров’я в середньостроковій перспективі.

Що важливо для наступних 18–24 місяців

Зміцнення первинної медичної допомоги (ПМД) як основи послуг, орієнтованих на людей. Це життєво важливо для того, щоб Україна могла відновити доступ до послуг (включно з вакцинацією, скринінгом на туберкульоз та інші критичні інфекційні захворювання, а також скринінг і лікування хронічних захворювань), які були перервані через війну та переміщення населення. Розширення обсягу та розширення охоплення послуг ПМД у поєднанні з підвищенням кваліфікації та якості також є передумовами модернізації мережі лікарень для ефективнішого функціонування. Це узгоджується з напрямком, прийнятим у багатьох європейських країнах – переміщення значної частки стаціонарної медичної допомоги в амбулаторні, громадські заклади та заклади ПМД, одночасно перерозподіляючи фінансування для підтримки цих змін.
Відновлення надання медичних послуг на нещодавно повернених під контроль України територіях. У короткостроковій перспективі існуватиме необхідність доповнювати державні послуги гуманітарною допомогою та ширше використовувати мобільні послуги, щоб забезпечити доступ до медичної допомоги в районах, де пошкоджено (або розграбовано) заклади та втрачено медичний персонал. На цих територіях також потрібно зосередитися на відновленні послуг приватного сектору, зокрема роздрібного аптечного сектора.
Задоволення нових потреб ветеранів і цивільних осіб, які постраждали від конфлікту, шляхом розширення реабілітаційних послуг і послуг психічного здоров’я в системі надання послуг. Цього можна досягти шляхом використання значного потенціалу для розвитку послуг на рівні громади, зокрема шляхом визнання та посилення ролі ПМД у наданні інтегрованих послуг для всіх, і ветеранів зокрема.
Швидке розширення сфери психічного здоров’я в громаді вимагатиме розвитку та залучення різноманітнішого кола як професійних, так і непрофесійних постачальників, а також покращення ефективності ведення пацієнтів і шляхів направлення між громадою, первинною та більш спеціалізованою психологічною допомогою. Розширення як реабілітаційних послуг, так і послуг з охорони психічного здоров’я вимагатиме фінансування, підготовки кадрів та нормативних реформ для персоналу ПМД (а також для психологів, персоналу з реабілітації, медсестер та соціальних працівників), а також адаптації та розвитку спеціальних підрозділів для цих послуг у багатопрофільних закладах.
Покращення доступу до ПМД, екстреної медичної допомоги, ліків та інших основних послуг у сільській місцевості, а також сприяння раціональному використанню таких послуг є критично важливим пріоритетом, який можна прискорити за допомогою інноваційних моделей догляду. У сільській місцевості доступ до консультацій і ліків був нижчим, ніж у містах і до повномасштабної війни, ситуація під час війни погіршилася. Крім того, у деяких районах кількість населення у селах збільшилася за рахунок внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Рішення для віддаленіших сільських районів можуть включати оснащення закладів ПМД або лікарень відділеннями невідкладної допомоги, здатними надавати ПМД у неробочий час, лікувати незначні невідкладні стани, а також стабілізувати стан пацієнтів і перевести їх у спеціалізовані заклади.
Розробка методів роботи з людьми та комунікацій для відновлення зв’язку людей із послугами, включно з тими, хто був переміщений через війну. Інноваційні підходи до надання послуг, що підтримуються інформаційними технологіями, можуть допомогти охопити людей, які стикаються з різними перешкодами в охороні здоров’я по всій Україні. Наприклад, мобільні групи можна використовувати систематично для заповнення прогалин. Кол-центри існують, але їх можна вдосконалити та підтримувати стандартизованими алгоритмами диспетчеризації, телемедичними рішеннями та технологіями віддаленого моніторингу здоров’я та перевірки. Телеконсультації можуть бути застосовані систематично для ширшого спектру послуг, постачальників і пацієнтів, з покращеною якістю та інтеграцією з національними системами.
Погодження планів раціональної мережі закладів охорони здоров'я в кожній області для підвищення ефективності. Міністерство охорони здоров’я та регіональні адміністрації розпочали стратегічне планування для консолідації надмірної та фрагментованої потужності лікарень. Процес планування, започаткований Міністерством, має стати відправною точкою для відбудови ефективнішої, оптимізованої, якіснішої та фінансово стійкої мережі закладів. Це вимагатиме технічної допомоги для оцінки потреб населення, планування мережі об’єктів, розробки стандартів сучасних об’єктів та оцінки інвестиційних варіантів. Кластери невеликих однопрофільних лікарень можуть потребувати об’єднання в об’єднані організації, які обслуговують більшу кількість населення, щоб полегшити консолідацію інфраструктури та персоналу та, таким чином, зменшити тягар на поточне фінансування. Планування та розвиток розширених послуг ПМД як інтегрованої частини мережі постачальників медичних послуг є важливими, особливо тому, що інвестиції в інфраструктуру лікарень, ймовірно, будуть завершені лише в довгостроковій перспективі. Проте ПМД можна відносно швидко розширити, щоб задовольнити критичні потреби в короткостроковій перспективі, створюючи адаптовану основу для виконання нових ролей у майбутньому. Пріоритети у цій сфері на наступні 2 роки включають розширення потенціалу персоналу ПМД для надання послуг у сфері психічного здоров’я та розширення ролі закладів ПМД у реабілітації.
Ефективніше використовувати роботу медсестер, суміжних медичних працівників і немедичного персоналу, який працює в секторі охорони здоров'я. Оскільки виникає дефіцит медичних працівників, делегування завдань працівникам нелікарських спеціальностей в також соціальним працівникам і представникам громадських організацій може допомогти заповнити кадрові прогалини за менших витрат. Працівники з громадського сектору можуть бути представлені спеціально навченими волонтерами із неурядових організацій, а також неспеціалістами або представниками немедичного персоналу, які пройшли спеціальне навчання. Наприклад консультантів за принципом рівний-рівному, соціальних працівників і психологів. Підготовлені громадські працівники можуть бути задіяні для заповнення прогалин у деяких послугах і в сферах підвищеної потреби (наприклад,інформаційна робота з питань імунізації, тестування та скринінгу на інфекційні та хронічні захворювання, психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, а також направлення та зв’язок із медичною допомогою). Залучення таких працівників може підвищити ефективність та інтеграцію послуг, але також вимагатиме від політичного керівництва рішень щодо початку переходу до менш медичної та спеціалізованої парадигми допомоги в Україні. Це вимагатиме від керівництва усунення юридичних перешкод для передачі завдань неспеціалістам у сфері охорони здоров’я чи немедичним працівникам. Крім того необхідна значна роз’яснювальна робота, щоб запобігти занепокоєнню медичних і професійних асоціацій та інших зацікавлених сторін, які можуть протистояти таким змінам.
Поглиблення цифровізації в охороні здоров’я для покращення догляду за пацієнтами та безпечного доступу до інформації. Забезпечення наявності та використання своєчасної стандартизованої інформації про пацієнтів для вирішення проблем дублювання консультацій, лабораторних тестів та інших медичних послуг на різних рівнях медичної допомоги має вирішальне значення для покращення якості, зміцнення підзвітності та заохочення раціональнішого використання ресурсів. Короткострокові можливості включають використання даних НСЗУ для моніторингу якості та надання зворотного зв’язку закладам, а також використання цифрових інструментів у системах електронної охорони здоров’я для керівництва медичним персоналом. Ці інструменти є критично важливими факторами безперервності догляду в контексті мобільності населення і тісно пов’язані між собою, а також інструментами комунікації. Упорядкування великої кількості медичних та статистичних паперових форм і переведення їх в електронний формат допоможе зберегти дані в умовах руйнування медичної інфраструктури та створить основу для стійкого відновлення. Створення зручних і прозорих механізмів для доступу користувачів до своїх даних про здоров’я та керування цією інформацією принесе користь усім, але особливо ВПО та тим, хто змушений змінювати постачальників медичних послуг або використовувати кількох постачальників.
Захист основних функцій охорони здоров'я. У періоди послаблення системи охорони здоров’я та з огляду на значні нові бар’єри для доступу та пошуку медичної допомоги, слід зосередити увагу на загрозах громадському здоров’ю. Це буде важливим для підтримки стійкості України під час кризи та періодів відновлення. Пріоритетами для послуг громадського здоров’я в короткостроковій та середньостроковій перспективі є:
- забезпечити відповідний нагляд, готовність і реагування на загрози або спалахи інфекційних захворювань – холери, COVID-19, дифтерії, кору, поліомієліту – особливо на територіях, де України відновлює контроль;
- зосередитися на надолужуючій імунізації та усуненні прогалин в охопленні, що вимагає скоординованих дій структур охорони здоров’я та постачальників ПМД;
- підтримувати скринінг і лікування критичних інфекційних захворювань, у тому числі туберкульозу та ВІЛ, щоб запобігти надмірному поширенню захворювання та смертності;
- зміцнення зв’язків із службами ПМД та забезпечення їх кращої інтеграції з основними службами громадського здоров’я для забезпечення своєчасного реагування на проблеми охорони здоров’я (охоплення імунізацією, своєчасне повідомлення про випадки інфекційних захворювань та відстеження контактів, зміцнення здоров’я через залучення громади);
- усунути правові перешкоди та покращити потенціал для ефективної міжгалузевої координації в системі громадського здоров’я та за її межами щодо готовності та реагування, дотримуючись підходу, що враховує всі небезпеки; і
- поглибити міжгалузеву координацію з суб’єктами, які залучають інвестиції в інші сектори, які впливають на здоров'я населення, такі як опалення, житло, водопостачання та санітарія, а також готовність до біологічного, хімічного, ядерного та радіологічного опромінення.