Вступ

Якість трудового життя (далі — ЯТЖ) — це тема, яка цікавить дослідників у сфері праці понад 50 років. Вона бере свої витоки з кількох важливих джерел, що розвивалися протягом 20-го століття, зокрема, з розвитку трудових відносин, заснування Всесвітньої організації охорони здоров’я та позитивної психології. З часом умови праці змінювались, що призвело до високого рівня стресу та вигорання серед працівників і особливо серед осіб, які працюють у сфері охорони здоров’я. Тому на сучасному етапі дуже важливо точно знати проблеми, з якими стикаються вітчизняні медичні заклади у цій сфері, розглянути шляхи їх вирішення та оцінити вплив вжитих заходів. Це пов’язано передусім з тим, що сектор охорони здоров’я протягом багатьох років переживає інтенсивні трансформації щодо технологічного розвитку, організаційних та управлінських інновацій, концентрації на пацієнтах та користувачах медичних послуг, як гравцях у системі охорони здоров’я, оновлення економічних моделей та пропозицій медичної допомоги. Часто організації охорони здоров’я відчувають значне напруження в трудових колективах і керівництву медичного закладу та профспілкам зазвичай важко детально розібратися, про що йдеться на рівні командної роботи. Більше того, у сфері охорони здоров’я, ці перетворення відбуваються одночасно із розробкою та запровадженням підходів якості, впровадженням певної форми стандартизації процедури медичної діяльності або практикою сертифікації/акредитації закладів охорони здоров’я (далі — ЗОЗ).

Поява, а потім і інституціоналізація визначення ЯТЖ, в якому на перший план висувається здатність співробітників висловлюватися про свою роботу та діяти відповідно до її змісту, дозволяє подолати вищезгадані обмеження. Впровадження підходу ЯТЖ дає можливість інтеграції, перебудови та об’єднання вимог щодо медичної діяльності та ресурсів для їх вирішення. Сьогодні ЯТЖ є визнаним фактором продуктивності. Ця нова перспектива покликана поглибити зв’язки між якістю медичної допомоги і ЯТЖ та експериментувати з практиками, які оновлюють умови міжпрофесійного діалогу на користь пацієнтів. ЯТЖ пропонує систему орієнтирів, яка вимагає не шукати нових стандартів для оцінки, а, навпаки, спрямовує учасників до роздумів щодо впровадження нових підходів і методів, щоб підвищити якість лікарняного догляду та якість праці медичних працівників. Мати чітке уявлення про елементи незадоволеності чи задоволеності персоналу ЗОЗ, точно знати, як вони сприймають професійне середовище, є важливими для розробки політики ЯТЖ, яка є визначальною для співробітників медичної установи, якості догляду за пацієнтами та загальної діяльності закладів. Доведено, що вплив ЯТЖ медичних працівників, якості праці на якість медичної допомоги еквівалентний зниженню смертності пацієнтів на третину.

Якщо керівництво медичної установи вирішило запровадити у своїй діяльності підхід до ЯТЖ, цілком логічно, що для всіх зацікавлених осіб цього процесу необхідно дізнатися про цей підхід більше: про те, як його розгорнути, як знайти необхідні орієнтири та як досягти поставлених цілей. Для цього зміст цього спецвипуску розроблено таким чином, щоб надавати всю необхідну інформацію для читача поступово по мірі розгортання процесу. Прочитавши ключову інформацію про ЯТЖ, читач зможе для впевненості перевірити себе, за яких умов його медична установа може запустити свій власний унікальний підхід ЯТЖ. В цьому спецвипуску якомога ширше представлений світовий досвід, а також приклади рішень для подолання перешкод, з якими зазвичай стикається медичний заклад під час впровадження підходу ЯТЖ. Крім того, тут представлені ідеї щодо того, як краще цей проєкт запустити та розгорнути. Нарешті, досвід кризи сфери охорони здоров’я, який ми спостерігаємо останнім часом, пропонує деякі орієнтири для кращого розуміння ризиків та можливостей підходу ЯТЖ.